Відкрити головне меню

Зміни

м
Забираю зайві теги <nowiki/>
 
=== Ранні роки ===
Річард Семлер Бартелмесс народився [[9 травня]] [[1895|1895 року ]]<nowiki/>в сім'ї актриси Керолайн Гарріс. Його мати в [[1909]]–[[1917]] роках грала другорядні ролі у фільмах [[Д. В. Гріффіт]]а, де знімалися Тед Бар і [[Мері Пікфорд]]. А заодно викладала англійську [[Алла Назімова|Аллі Назімовій]].
 
У [[1913|1913 році ]]Річард вступив у Хартфорд Трініті-коледж. Через два роки взяв участь у зйомках фільму кінокомпанії «Хартфорд філм корпорейшн». Студія збанкрутувала, але незабаром відбулася зустріч молодого Бартелмесса з Аллою Назімовою, яка дала старт його кінокар'єрі. В [[1916|1916 році ]]<nowiki/>вони разом дебютували у фільмі «<nowiki/>[[Наречена війни]]<nowiki/>».
 
=== Кінокар'єра ===
Короткометражка «Наречена війни» стала першим фільмом Річарда Бартелмесса. Його гру визнали вдалою і Бартелмесс став професійним актором, отримують 50$ в тиждень. Всього ж в [[1916|1916 році ]]Бартелмесс знявся в трьох фільмах. В одному з них він навіть отримав головну роль. В [[1917|1917 році ]]Річард Бартелмесс знявся в одинадцяти стрічках. У декількох з них головну роль відігравала Маргеріт Кларк. [[1919|1919 рік ]]<nowiki/>став етапним для актора. Його помітив [[Д. В. Гріффіт]] і зняв у кількох своїх картинах. З восьми фільмів у п'яти партнерками Бартелмесса були сестри Гіш. Особливо вдалою стала його роль у фільмі «<nowiki/>[[Зламані пагони]]<nowiki/>» з [[Ліліан Гіш]]. Він створив образ прекрасного, благородного і скромного молодого героя. Такий не міг не сподобатися публіці. Річард Бартелмесс став вважатися одним з найкрасивіших чоловіків Голлівуду. Його слава зростала. У [[1921|1921 році ]]<nowiki/>він вирішив заснувати власну кінокомпанію. Об'єднавшись з відомим режисером Генрі Кінгом і Чарльзом Г. Дюелом, Бартелмесс заснував «Інспірейшн пікчерс». Фірма випустила одинадцять фільмів, але окупилися з них тільки два. Через шість років її довелося закрити.
 
Незважаючи на це, Бартелмесс отримав вигідний контракт, що передбачає зйомку трьох картин у рік. У другій половині 1920-х глядачам запам'яталися його ролі сусідських хлопців: Ніккі Елкінса в «<nowiki/>[[Пастка (фільм, 1928)|Пастці]]<nowiki/>», Джеррі Ларрабі у «Втомлена ріка» і Девіда Керролла в «Тягар».
 
У [[1929|1929 році ]]Бартелмесс став одним з двох перших номінантів [[премія «Оскар»|премії «Оскар»]] [[Премія «Оскар» за найкращу чоловічу роль|за найкращу чоловічу роль]]. Але переможцем став [[Еміль Яннінгс]].
Поява звуку в кіно позбавило роботи багатьох акторів. На щастя для Річарда Бартелмесса, він в їх число не потрапив. Хоча це нововведення позначилося і на його творчості. На початку 1930-х ще не було молодих зірок, здатних скласти конкуренцію Бартелмессу. А звук давав нові технічні можливості. Актор отримав можливість створювати більш складні психологічні ролі.
 
Фільм «<nowiki/>[[Тіні на південь]]<nowiki/>» розповідає історію Марвіна Блейка, юнака, якого дитиною взяв до себе в будинок багатий плантатор. Згодом молодий чоловік стає об'єктом уваги дочки багатія&nbsp;— Мадж. Партнеркою Річарда стала Бетт Девіс, що нещодавно приїхала до Голлівуду. В «Останньому польоті» Бартелмесс зіграв представника втраченого покоління, а в «Сучасному герої» вперше для себе створив образ негативного героя. Але вже в середині 30-х років студія відмовилася продовжити з ним контракт. Ще кілька років його запрошували на ролі другого плану. Однією з них став Бат МакФерсон, льотчик з картини «<nowiki/>[[Тільки в ангелів є крила]]<nowiki/>». Бартелмесс грав пілота, який потрапив у ситуацію, яка коштувала життя його товаришеві. Відчуваючи себе винуватим, МакФерсон змінив ім'я і виїхав в іншу країну. Але там зустрів рідного брата загиблого. Він не зміг загладити провину, але хоча би примирив себе з самим собою. Його дружину зіграла [[Ріта Хейуорт]], для якої це був дебют у фільмах категорії А. Останнім фільмом актора став «Майор з 44-ї вулиці», режисера Альфреда Гріна. Бартелмесс.
 
=== Особисте життя ===
У [[1920|1920 році ]]Бартелмесс одружився на танцівниці та актрисі Мері Хей. Вона також знімалася у Гріффіта, і фільм «<nowiki/>[[Водоспад життя]]<nowiki/>» звів її з Бартелмессом на одному знімальному майданчику. Після весілля вона знялася лише в одному фільмі&nbsp;— «Нові іграшки». Разом з Бартелмессом вони стали його продюсерами і зіграли головні ролі. У Річарда і Мері народилася дочка, її назвали на честь матері. Але шлюб це не врятувало. У [[1927|1927 році ]]<nowiki/>подружжя розлучилося.
 
Але вже в наступному році Річард Бартелмесс знову одружився. Його дружиною стала Джессіка Стюарт Сарджент. Цей шлюб виявився вдалим і тривав до самої смерті Бартелмесса.
У [[1942|1942 році ]]Бартелмесс, не маючи контракту і нових пропозицій на зйомки, завербувався у [[Військово-морські сили США]], де і прослужив до кінця [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. У відставку вийшов у званні [[капітан-лейтенант]]а. Завдяки мудрому вкладенню інвестицій в нерухомість, забезпечив собі безбідне життя.
 
Помер в [[Саутгемптон (значення)|Саутгемптоні]] [[17 серпня]] [[1963|1963 року ]]<nowiki/>від раку горла. Похований на кладовищі Фернкліфф, в 25 милях на північ від [[Мангеттен|Манхеттена]].
 
== Нагороди ==
Дві номінації на [[премія «Оскар»|премію «Оскар»]] [[Перша церемонія вручення «Оскара»|1929 року]] [[Премія «Оскар» за найкращу чоловічу роль|за найкращу чоловічу роль]] у фільмах «<nowiki/>[[Пастка]]<nowiki/>» і «<nowiki/>[[Лакований хлопець]]<nowiki/>».
 
== Цікаві факти ==
61 973

редагування