Міжнародні відносини Росії: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
стиль
BunykBot (обговорення | внесок)
м Забираю зайві теги <nowiki/>
Рядок 1:
Зовнішня політика Росії визначається її [[Президент Російської Федерації|Президентом]] і здійснюється [[Міністерство закордонних справ Російської Федерації|Міністерством закордонних справ]].
 
Росія - один з ключових учасників міжнародних відносин. В якості одного з п'яти постійних членів [[Рада Безпеки ООН|Ради безпеки ООН]] Росія нарівні з іншими постійними членами Ради Безпеки ООН несе особливу відповідальність за підтримання міжнародного миру та безпеки. Росія входить також в «<nowiki/>[[Велика двадцятка|Велику двадцятку]]<nowiki/>» економічно розвинених держав, раніше також входила в склад «<nowiki/>[[G7|Великої вісімки]]<nowiki/>» (з 2014 року членство в ній призупинено), є членом багатьох інших міжнародних організацій, включаючи [[Рада Європи|Раду Європи]] і [[ОБСЄ]]. Особливе місце займають організації, створені на просторі колишнього СРСР в основному за провідної ролі Росії: [[СНД]], [[ЄАЕС]] [[Організація договору про колективну безпеку|ОДКБ]], [[Шанхайська організація співробітництва|ШОС]].
 
Росія разом з [[Білорусь|Білорусією]] складають [[Союзна держава Росії та Білорусі|Союзну державу Росії і]]<ref>{{Шаблон:Cite web|url=http://www.mid.ru/nsite-sv.nsf/0/48c43a5acd47994ac32575760040ff1d?OpenDocument|title=О дипломатических отношениях Российской Федерации с иностранными государствами (по состоянию на 18 февраля 2009 года)|publisher=МИД России|archiveurl=http://www.webcitation.org/67KRAuMM9|archivedate=2012-05-01|accessdate=2010-08-05}}</ref>.
Рядок 20:
З держав - членів ООН Російська Федерація припинила дипломатичні відносини з наступними державами :
* [[Грузія]]<span class="flagicon">[[Файл:Flag_of_Georgia.svg|посилання=Грузия|межа|22x22пкс]]</span> (припинені 2 вересня 2008)
[[Світове співтовариство|Міжнародне співтовариство]] визнало Росію[[Союз Радянських Соціалістичних Республік| державою-спадкоємцем СРСР]]. Це означає, що, з міжнародно-правової точки зору, Росія і СРСР - одна і та ж держава (на відміну від поняття «<nowiki/>[[Правонаступництво|правонаступник]]<nowiki/>», який передбачає зміну однієї держави іншою). Завдяки цьому Росія продовжила здійснення всіх міжнародних прав і виконання міжнародних зобов'язань СРСР. Серед них особливо важливі статус постійного члена [[Рада Безпеки ООН|Ради безпеки ООН]], членство в інших міжнародних організаціях, права і зобов'язання за міжнародними договорами, майну і боргами перед іншими державами.
 
== Росія — США ==
Рядок 142:
За підписаним договорам боку, з огляду на їх побажання, поступаються один одному по 128,6 га суші і по 11,4 км² поверхності озер. Таким чином, зокрема, вирішується проблема «Саатсеського чобота» - ділянки російської території площею 115,5 га, по якому проходить естонська автомобільна дорога з повітового центру Вярська в волосний центр Саатсе. Він перейде до Естонії, яка натомість передасть Росії лісовий наділ площею 68,9 га в волості Меремяе і 33,9 га болотистій території в околицях волості Вярська.
 
На [[Чудсько-Псковське озеро|Чудському озер]]<nowiki/>і і Естонія, і Росія отримують право користуватися своєю половиною форватеру. Росія буде мати вихід з Чудського озера до річки [[Нарва|Нарви]] і контроль за роботою шлюзів на Нарвської водосховище, водою з яких користуються для охолодження естонські електростанції в [[Нарва|Нарві]], а Естонія отримує важливі з точки зору рибного промислу ділянки озера в районі острова Пійрісаар (старе російське назва « острів Межа »), розташованого на північ від протоки між Чудским і Псковським озерами.
 
Проте [[20 червня]] 2005 естонський парламент в ході [[Ратифікація|ратифікації]] вніс в текст закону про ратифікацію договорів дві поправки - посилання на Декларацію Державних Зборів Естонії про відновлення конституційної державної влади від [[7 жовтня]] [[1992]] року, в якій згадується «агресія Радянського Союзу проти Естонії», «десятиліття окупації» , а також «протизаконне» включення Естонії до складу СРСР, і на [[Тартуський мирний договір]] між Радянською Росією і незалежної Естонської республікою, за яким до складу останньої були включені частина нинішнього Кінгісеппського району [[Ленінградська область|Ленінградської област]]<nowiki/>і - в тому числі [[Івангород]] - і Печорський район Псковської області. Ці поправки були внесені на вимогу опозиційної партії [[Res Publica]].
 
У преамбулі закону про ратифікацію також містяться посилання на Маніфест про незалежність від 24 лютого 1918 і на рішення Верховного ради Естонської Республіки про незалежність від 20 серпня 1991.
Рядок 182:
За підсумками 2005 року товарообіг між Росією і Азербайджаном виріс на 41% в порівнянні з 2004 роком і склав 924 млн дол. До кінця 2006 року він може досягти 1,5 млрд дол. (Правда, багато в чому за рахунок підвищення цін на російський газ) .
 
Росія бере участь в нафтогазових проектах Азербайджану, має свою частку в міжнародних консорціумах. Компанії «<nowiki/>[[Лукойл]]<nowiki/>» належить 30% в розробці родовища «Карабах» і 10% - в розробці родовища «Шах-Деніз». У той же час це єдина велика російська компанія, що працює тут, і обсяг російських інвестицій в азербайджанську економіку досить скромний у порівнянні із західними інвестиціями.
 
У 2005 році з Росії було поставлено 4,54 млрд кубометрів газу по 60 дол. За 1 тис. Кубометрів. З січня 2006 року ціна російського газу зросла до 110 дол. За 1 тис. Кубометрів. На 2007 рік «Газпром» наполягає на ціні 235 дол. За тисячу кубометрів. Азербайджан вважає цю ціну необґрунтованою.
Рядок 208:
З 27 березня 2006 Росспоживнагляд ввів повну заборону на поставки і продаж в Росії вина і виноматеріалів з ​​Грузії і Молдавії, аргументувавши це наявністю у вині підвищеного вмісту пестицидів і заліза.
 
[[26 квітня]] 2006 головний санітарний лікар РФ Геннадій Онищенко наказав Федеральній митній службі (ФМС) припинити ввезення на територію Росії грузинської мінеральної води «<nowiki/>[[Боржомі]]<nowiki/>» і «Набеглаві», що не відповідає російським вимогам за якістю. 4 травня Онищенко наклав повну заборону на ввезення на територію Росії мінеральної води «Боржомі».
 
27 квітня 2006 голова парламенту Грузії Ніно Бурджанадзе висловила думку, що це рішення «викликано політичними міркуваннями» і не сприятиме розвитку нормальних торгово-економічних відносин між двома країнами.
Рядок 230:
* Конфлікт щодо гідрографічних об'єктів, які використовуються в Криму Чорноморським флотом.<br>
* Звинувачення Росії в приховуванні колишніх українських чиновників, оголошених в міжнародний розшук.<br>
** [[20 січня]] міністр внутрішніх справ України [[Юрій Луценко]] заявив, що Росія систематично надає своє громадянство колишнім високопоставленим українським чиновникам, оголошеним України в міжнародний розшук після «<nowiki/>[[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]]<nowiki/>». За його словами, російське громадянство за останнім часом отримали колишній міський голова Одеси Руслан Боделан, колишній міністр внутрішніх справ Микола Білоконь і колишній керуючий справами президента Кучми Ігор Бакай. Надання російського громадянства фактично означає відмову видати їх Україні, оскільки, відповідно до російського законодавства, Росія своїх громадян не видає іноземним державам.<br>
* Неврегульований статус [[Азовське море|Азовського моря]] і [[Керченська протока]](див. Також Зовнішня політика України).<br>
** [[20 січня]] МЗС України передав російській стороні ноту з вимогою припинити роботи російського земснаряду «Уренгой» в Керченській протоці, що проводяться на державному кордоні між Україною і Російською Федерацією і Україною. У відповідь тимчасовий повірений у справах України в Росії був запрошений в МЗС РФ, де йому було сказано, що в акваторії Керченської протоки державного кордону не існує, а правовий статус протоки досі є предметом переговорів, що проводяться на основі російсько-українського Договору про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки. (див. також Конфлікт навколо Тузли).<br>
Рядок 291:
Туреччина - другий за величиною (після Німеччини) ринок збуту для російського газу, і найпопулярніше серед російських туристів місце відпочинку.
 
Відносини між двома країнами значно погіршилися після інциденту в листопаді 2015 року, коли турецький бойовий літак F-16 збив російський літак Су-24. Дії Туреччини викликали різко негативну реакцію Росії. Після інциденту з російським бомбардувальником [[Володимир Путін]] [[28 листопада]] [[2015]] р підписав «Указ про заходи щодо забезпечення національної безпеки Росії і захист громадян Росії від злочинних та інших протиправних дій і про застосування спеціальних економічних заходів щодо Туреччини». Росія ввела ембарго на експорт всіх видів продукції і робочої сили з Туреччини. Закрито чартерні рейси до Туреччини, російським турфірмам заборонили продавати путівки на турецькі курорти. Закриті або заморожені багато спільні міжнародні проекти. Зокрема, [[3 грудня]] [[2015]] р міністр енергетики Росії Олександр Новак заявив, що проект «<nowiki/>[[Блакитний потік|Турецький потік]]<nowiki/>» призупинено. Також з [[1 січня]] [[2016]] рік а скасовується безвізовий режим між двома країнами.
 
=== Ізраиль ===
Рядок 298:
 
=== Ліван і Сирія ===
У грудні 2006 президент Сирії [[Башар аль-Асад|Башар Асад]] відвідав з робочим візитом Росію і провів переговори з президентом РФ Володимиром Путіним. Сирії необхідна підтримка Росії в питанні про створення трибуналу ООН у справі про вбивство ліванського прем'єра [[Рафіка Харірі]]. У листопаді 2006 ліванський уряд Фуада Синьйори підтримав створення міжнародного трибуналу у справі про вбивство Рафіка Харірі, після чого відразу шість міністрів від шиїтської опозиції в знак протесту покинули уряд. Одночасно організація «<nowiki/>[[Хізбалла|Хезболла]]<nowiki/>» розгорнула в Лівані масові акції протесту, які, як вважають в Бейруті, були ініційовані Сирією.
 
Сам Синьйора відвідав Москву з проханням про допомогу у врегулюванні ситуації за кілька днів до сирійсько-російського саміту. Башар Асад перед початком візиту до Москви заявив, що «Сирія виступає за досягнення компромісу між кабінетом Синьйори і опозицією і за стабілізацію в Лівані». Можливо, Росія посприяє в цьому. Росія, зі свого боку, розраховує на сирійську підтримку російської ініціативи про проведення в Москві міжнародної конференції з близькосхідного врегулювання.