Відкрити головне меню

Зміни

м
Забираю зайві теги <nowiki/>
Сартр взяв активну участь в [[Трибунал Рассела|Трибуналі Рассела]] з розслідування військових злочинів, скоєних у [[В'єтнам|В'єтнамі.]] У 1[[1967|967]] році [[Міжнародний трибунал з розслідування військових злочинів]] провів два своїх засідання&nbsp;— в [[Стокгольм]]і і в [[Роськилде]], де Сартр виголосив свою гучну промову про [[геноцид]], в тому числі в [[французький Алжир|французькому Алжирі.]]
 
Сартр був учасником [[революція у Франції|революції у Франції]] [[1968]] (можна навіть сказати, що Сартр став [[символ]]ом [[революція|революції]]: бунтівні [[студент]]и, захопивши [[Сорбонна|Сорбонну]], впустили всередину одного тільки Сартра), в повоєнні роки&nbsp;— численних [[Демократичний рух (Франція)|демократичних]], [[маоістський рух|маоістських рухів]] і організацій. Брав участь у протестах проти [[Алжирська війни|Алжирської війни]], придушення [[Угорське повстання 1956|Угорського повстання]] [[1956]], [[В'єтнамська війна|В'єтнамської війни]], проти вторгнення американських військ на [[Куба|Кубу]], проти введення радянських військ до [[Прага|Праги]], проти придушення [[інакомислення]] в [[СРСР]]. Протягом життя його політичні позиції досить сильно коливалися, але завжди залишалися лівими, і завжди Сартр відстоював права знедоленого людини, того самого приниженого [[«Самоучки»|«Самоучки»,]] якщо цитувати роман «<nowiki/>[[Нудота]]».
 
Під час чергового протесту було затримано Ж.-П. Сартра, що викликало обурення студентства. Коли про це дізнався [[Шарль де Голль]] ([[:en:Charles de Gaulle|Charles de Gaulle]]), то він наказав випустити Сартра, сказавши:
Сартр сам оповідає про своє [[дитинство]] у написаних наприкінці життя спогадах ([[«Слова»]]), вкрай [[критично]] й [[іронічно]]. Немає нічого сентиментального в споминах про матір і дідуся, хоча видно, що його, єдину дитину в непогано влаштованій буржуазній сім'ї, сирітку (батько рано помер), всі шалено любили. Малий Жан-Поль виріс хлопчиком вкрай пещеним, зіпсованим надміром піклування, але якийсь внутрішній опір зробив його змалку гіперкритичним до далеких і близьких, змушував гостро відчувати [[фальш]] навіть там, де вона була природним перебільшенням щирих почуттів. Сартр не виносить блазнювання майже так, як не терпить бруду. Втім, він по-справжньому любив своїх близьких (до речі, це була сім'я ельзасців Швейцерів, з якої вийшов і великий гуманіст, знаменитий місіонер [[Швейцер Альберт|Альберт Швейцер]]). Критичність означає відчуття нечистоти, а життя людське повне бруду; людина&nbsp;— не янгол, вона&nbsp;— і музика, і щедрість, і егоїзм, і грубість, і поезія, і фізіологічні відправлення. Коли любиш людину, любиш її разом з усіма її непривабливими інтимними деталями.
 
Великі прозові цикли Сартра переважно незакінчені, як і останній філософський задум&nbsp;— книга «<nowiki/>[[Критика діалектичного розуму]]<nowiki/>» (її виданий [[1960]] року перший том так і не мав продовження). Сартр увесь час прагнув створити щось грандіозне; його філософський трактат ''«<nowiki/>[[Буття і ніщо]]<nowiki/>»'' вражає не стільки своїм обсягом, скільки тим, що ця ґрунтовна праця написана в окупаційному [[1943]] році учасником [[рух Опору|руху Опору]]. Зрештою, важко назвати найкращий філософський твір Сартра: чи це його дослідження про буття, чи скромна лекція ''«<nowiki/>[[Екзистенціалізм — це гуманізм]]<nowiki/>»'', прочитана [[1946]] року. Саме після її публікації захоплення Сартровим ''«<nowiki/>[[екзистенціалізм]]ом<nowiki/>»'' стало повальним.
 
В [[1964]] році Жан-Поль Сартр став лауреатом [[Нобелівська премія з літератури|Нобелівської премії (література)]]. Але він відмовився прийняти цю [[нагорода|нагороду]], заявивши про своє небажання бути чим-небуть зобов'язаним будь-якій соціальній інституції. В тому ж році Сартр заявив про свою відмову від літературної діяльності, назвав літературу сурогатом дійсного перетворення світу.
У Сартра свобода представлялася як щось абсолютне, раз і назавжди дане («''людина засуджена бути вільною''»). Вона передує сутності людини. Сартр розуміє свободу не як свободу духу, провідну до бездіяльності, а як свободу вибору, яку ніхто не може відняти у людини: в'язень вільний прийняти рішення&nbsp;— змиритися чи боротися за своє визволення, а що буде далі&nbsp;— залежить від обставин, що знаходяться поза компетенцією філософа .
 
Концепція свободи волі розгортається у Сартра в [[теорія "проекту"|теорії «проекту»]], згідно з якою [[Індивід (людина)|індивід]] не заданий самому собі, а проектує, «збирає» себе як такого. Тим самим, він повністю відповідає за себе і за свої вчинки. Для характеристики позиції Сартра підходить їм самим наведена в статті «<nowiki/>[[Екзистенціалізм — це гуманізм]]<nowiki/>».
 
[[«Екзистенція»]] і є постійно живий момент діяльності, взятий суб'єктивно. Цим поняттям позначається не стійка субстанція, а постійна втрата рівноваги. У «Нудота» Сартр показує, що світ не має сенсу, «Я» не має мети. Через акт свідомості і вибору «Я» надає світу значення і цінність.
 
=== Діалектика ===
В розумінні Сартра [[діалектика]] можлива в двох формах&nbsp;— «<nowiki/>[[критичній]]<nowiki/>» і «<nowiki/>[[догматичній]]<nowiki/>». Першою є «<nowiki/>[[Негативізм|негативна]]<nowiki/>» діалектика, що тлумачиться з точки зору [[філософія|філософії]] [[екзистенціалізм]]у ([[філософія існування|філософії існування]]), друга&nbsp;— «<nowiki/>[[консервативна]]<nowiki/>», «<nowiki/>[[догматична]]<nowiki/>», «<nowiki/>[[недостатньо революційна]]<nowiki/>» [[марксистська діалектика|марксистська діалектика.]]
 
Основні положення і принципи «<nowiki/>[[негативна діалектики|негативної діалектики]]<nowiki/>» Жан-Поль Сартра:
# [[Діалектика]] взагалі, на думку цих філософів, може уявлятися і бути зрозумілою тільки як «негативна» діалектика. Вона втілюється в різноманітних формах заперечення&nbsp;— [[негація|негації]], [[відкидання|відкиданні]], [[критика|критиці]], [[анігіляція|анігіляції]], знищенні тощо. Іншого бути не може. Діалектика ж, яка втілюється у ствердженні існуючого, є [[догматична|догматичною]], [[консервативна|консервативною]], [[апологетична|апологетичною]] і тому не може бути прийнятною. Отже, «негативній» діалектиці властиві насамперед [[однобічність]], визнання лише одного боку діалектики&nbsp;— як [[сучасна теорія розвитку|сучасної теорії розвитку]] і методу [[пізнання]].
# «Негативна» діалектика властива [[суб'єкт]]у, має відношення тільки до свідомості; не має об'єктивного значення. Категорійний аналіз заперечувальності (негативності), як це виразно показано у Сартра, зводиться до емоційно-волюнтаристського трактування заперечення через такі поняття, як «неприязнь», «відсутність», «жаль», «стурбованість», «розгубленість», «жах», «тривога», «неуважність» і&nbsp;т.&nbsp;д. В цих емоційних станах і настроях людини знаходять відображення елементи заперечення. Однак заперечувальність (негативність) не зводиться тільки до цього, до суб'єктивності, до емоційно-антропологічного переживання. Сартр, таким чином, залишає осторонь іншу діалектику&nbsp;— об'єктивну, яка панує в усій природі.
 
=== Відчуження ===
З поняттям свободи в Сартра пов'язане понятття «<nowiki/>[[відчуження]]<nowiki/>».
 
Сучасного [[Індивід (людина)|індивіда]] Сартр розуміє як відчужену істоту: його [[індивідуальність]] стандартизована (як стандартизований офіціант з професійною посмішкою і точно розрахованими рухами); підпорядкована різним [[соціальний інститут|соціальним інститутам]], які наче «стоять» над людиною, а не походять від неї (наприклад, держава, яка представляє відчужений феномен&nbsp;— відчуження у індивіда здатності брати участь у спільному управлінні справами), а отже, позбавлена найважливішого&nbsp;— здатності творити свою історію.
 
Відчужена від себе людина має проблеми з матеріальними предметами&nbsp;— вони тиснуть на неї своїм нав'язливим існуванням, своєю в'язкою і солідно-нерухомою присутністю, викликаючи «<nowiki/>[[нудота|нудоту]]<nowiki/>» (нудота [[Антуан Рокантен|Антуана Рокантена]] в однойменному творі). На противагу цьому Сартр стверджує особливі, безпосередні, цілісні людські відносини.
 
== Основні роботи ==
{{Wikiquote}}
 
* «<nowiki/>[[Нудота]]<nowiki/>» («<nowiki/>[[:fr:La Nausée|La Nausée]]<nowiki/>», [[1938]])
* «<nowiki/>[[Мур]]<nowiki/>» («<nowiki/>[[:fr:Le Mur (Sartre)|Le Mur]]<nowiki/>», [[1939]])
* «<nowiki/>[[Буття й ніщо]]<nowiki/>» («<nowiki/>[[:fr:L'Être et le Néant|L'Être et le Néant]]<nowiki/>», [[1943]])
* «<nowiki/>[[Мухи]]<nowiki/>» («<nowiki/>[[:fr:Les Mouches|Les Mouches]]<nowiki/>», [[1943]])
* «<nowiki/>[[Дороги свободи]] (Незавершена тетралогія)» («<nowiki/>[[Les chemins de la liberté, 3 vols]]<nowiki/>», [[1945]]–[[1949]]))
* «<nowiki/>[[Екзистенціалізм— це гуманізм|Екзистенціалізм&nbsp;— це гуманізм]]<nowiki/>» («<nowiki/>[[:fr:L'existen|L'existentialisme est un humanisme]]<nowiki/>», [[1945]])
* «<nowiki/>[[Шаноблива повія]]<nowiki/>» («<nowiki/>[[:fr:La Putain respectueuse|La P… respectueuse]]<nowiki/>», [[1946]])
* «<nowiki/>[[Що таке література?]]<nowiki/>» («<nowiki/>[[Qu'est ce que la littérature?]]<nowiki/>», [[1947]])
* «<nowiki/>[[Брудними руками]]<nowiki/>» («<nowiki/>[[:fr:Les Mains sales|Le Mains sales]]<nowiki/>», [[1948]])
* «<nowiki/>[[Критика діалектичного розуму]]<nowiki/>» («<nowiki/>[[:fr:Critique de la raison dialectique|Critique de la raison dialectique]]<nowiki/>», [[1960]])
* «<nowiki/>[[Слова]]<nowiki/>» («<nowiki/>[[:fr:Les Mots|Les Mots]]<nowiki/>», [[1964]])
* «<nowiki/>[[Родинний ідіот. Гюстав Флобер]]<nowiki/>» («<nowiki/>[[L'Idiot de la famille. Gustave Flaubert 1821-1857]]<nowiki/>», [[1971]]–[[1972]])
 
== Діяльність у газеті «Liberation» ==
61 973

редагування