Едґар Варез: відмінності між версіями

У [[1904]]-[[1905]] роках навчався в Парижській Schola Cantorum в [[Альбер Руссель|Альбера Русселя]] (контрапункт і фуга) та у [[Венсан д’Енді|Венсана д’Енді]] (композиція). Під керівництвом [[Шарль Борд|Шарля Борда]] вивчав старовинну музику, яка цікавила його протягом всього його життя. У [[1906]]-[[1907]] рр. навчався у Паризькій консерваторії у [[Відор Шарль|Шарля-Марі Відора]]. До цього періоду належить перша нотна публікація – романс на вірші [[Верлен Поль|П.Верлена]] «Un grand sommeil noir», в якому відчуваються впливи [[Дебюссі Клод|К. Дебюссі]]. У [[1907]] р. переїхав до [[Берлін|Берліну]], де зблизився з [[Бузоні Ферруччо-Бенвенуто|Феруччо Бузоні]]. Працював [[хормейстер|хормейстером]] і [[Викладач|викладачем]]. У [[1910]] р. з ініціативи [[Штраус Ріхард|Р. Штрауса]] була виконана [[симфонічна поема]] «<nowiki/>[[Бургундія (симфонічна поема)|Бургундія]]<nowiki/>», яка не мала успіху. У [[1913]]<nowiki/>р. Варез повернувся до Парижу, а у Всі твори, написані до цього часу були або знищені або пропали.

Заснував разом з [[Карлос Сальседо|Карлосом Сальседо]] Міжнародну Гільдію композиторів. Гільдія існувала протягом 6 років. За цей час вібулися прем’єри творів [[Шенберг Арнольд|Шенберга]], [[Стравінський Ігор Федорович|Стравінського]], [[Веберн Антон фон|Веберна]], [[Берг Альбан|Берга]]. Концертами Гільдії, крім Вареза і Сальседо диригували першокласні майтри – [[Гуссенс Юджин|Юджин Гуссенс]], [[Отто Клемперер]], [[Райнер Фріц|Фріц Райнер]], [[Родзинський Артур|Артур Родзинський]]. Для Гільдії Варез написав 4 твори невеликого об’єму для різних камерно-інструментальних складів. Це «<nowiki/>[[Приношення]]<nowiki/>» ([[1921]]) – двочастинний вокальний цикл для сопрано і ансамблю мішаного складу, «<nowiki/>[[Гіперпризма]]<nowiki/>» ([[1923]]) для духових і ударних, «<nowiki/>[[Октандр]]<nowiki/>» ([[1923]]) для 7 духових і контрабасу, «<nowiki/>[[Інтеграли]]<nowiki/>» ([[1925]]) для духових і ударних. Увінчала цей найбільш плідний паріод творчості Вареза друга і остання [[партитура]] для великого оркестру – «<nowiki/>[[Аркана]]<nowiki/>». Прем’єра відбулася у [[Філадельфія|Філадельфії]] у квітні [[1927]]. У [[1922]] році створив Internationale Komponisten-GILDE в Берліні разом з Бузоні. У [[1927]] отримав громадянство [[США]]. Цього ж року замість Гільдії композиторів була створена Пан-американська асоціація композиторів.

У [[1928]] році повернувся до Парижу, для того, щоб виправити одну із деталей у «<nowiki/>[[Америки (Варез)|Америках]]<nowiki/>» - додати нововинайдений інструмент – [[хвилі Мартено]]. Перебуваючи у Парижі, спочатку хотів створити композиторську школу, засновану на нових оригінальних началах. Серед його учнів – [[Андре Жоліве]].

У [[1930]] написав «<nowiki/>[[Іонізація (Варез)|Іонізацію]]<nowiki/>» (прем’єра у Нью-Йорку, у [[1933]] під керівництвом [[Слонимський Ніколя|Н. Слонмського]]) - одна з перших в історії західних партитур для ударних. Твір призначений для 36 інструментів, на яких би грали 13 виконавців. Пробув у Парижі до [[1933]] року. Ще будучи в [[Париж]]<nowiki/>і, написав Guggenheim Foundation and Bell Laboratories для того щоб отримати грант на розробку електронної музичної студії. Наступний написаний твір - "Екваторіал" був закінчений у [[Нью-Йорк|Нью-Йорку]].