Вілла «Діва»: відмінності між версіями

Після приходу в [[1921 рік|1921]] році [[Більшовики|більшовиків]] всі дачі і пансіонати були [[Націоналізація|націоналізовані]]. Незаконно присвоївши майно багатіїв, [[комісар]]и не могли ним усім управляти, тому ті будинки чи квартири де ще жили їхні власники (якщо не втекли за кордон) вони запропонували викупити (оскільки молода радянська влада потребувала фінансів, то таким чином поповнювала казну). Ймовірно, що лікар Карпов, який уже мав нову віллу та залишався впливовим ще й за більшовиків міг посприяти родині Лансере в їх намірі створити оздоровчий пансіонат «Селям» на базі кількох вілл, що залишилися після еміграції їх власників. Комісарам було того мало і під різними приводами вони вигадували нові побори, так в часи [[НЕП]]у в кримських власників вілл і садиб майно вилучили і запропонували його вже винаймати (мотивуючи тим, що в Країні Рад приватного немає нічого, а все суспільне)<ref>[http://simeiza.net/dacha-krasnyj-mak І.&nbsp;І.&nbsp;Пузанов жив у Криму постійно до 1932 року. За всю виконану наукову і громадську роботу він був удостоєний звання професора без захисту дисертації. Але незважаючи на його звання і положення в суспільстві, Наказом №&nbsp;2 від 20 грудня 1920 РНК Криму вілла його була націоналізована як і всі інші на півострові. Потім власників дач змусили їх викупити, після чого взяти в оренду і, врешті-решт, відібрали повністю]</ref>. Довелося власникам кримського майна пристати й на такі умови, облаштовуючи свої вілли під уже радянські [[пансіонат]]и й [[Санаторій|санаторії]]. Посилення більшовицької влади (кінець 20-х років XX століття) закінчилося остаточним відбором власності<ref>[http://simeiza.net/dacha-vylezhinskogo Після встановлення Радянської влади Вилежинський брав участь у створенні курорту, добудовував і ремонтував маєтки, стежив за джерелами, зсувами, відновлював Симєїзськую обсерваторію, зруйновану під час землетрусу 1927 На всі роботи були дані підтверджуючі документи. І, тим не менш, бідняцькі-батрацьких комітет порахував його експлуататором і дармоїдом відібравши у нього все: будинок, одяг, профспілкову картку, яка забезпечувала отримання продовольчого пайка, позбавили права голосу. Рік він з дружиною відсидів у масандрівському концтаборі. Коли Вацлав Едуардович вийшов на свободу, йому було 75 років. У нього нічого не залишилося і йому довелося оселитися з дружиною в будинку Мемета Ресуля. Він вимагав повернення майна та прав, але бідняцько-батрацьких комітет вимагав його виселення. Як склалася його доля надалі - невідомо. Але все, що з ним сталося - типово для багатьох власників дач залишилися жити в Сімеїзі після встановлення Радянської влади]</ref>, тоді ж втрачаються сліди сімей Лансере, Карпова в Криму, а більшовики передали «Діву» до складу комплексу [[Туберкульоз|протитуберкульозного]] пансіонату «Селям». В часи [[Друга світова війна|Другої світової війни]] вілла не постраждала.

 

 

=== Сучасність ===