Тизенгаузен Катерина Федорівна: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
примітки
-зайве, примітки
Рядок 74:
Існує також версія (її дотримувалася правнучка Сумарокова-Ельстона З. Бурке-Башкірова), що батьками Ельстона були {{не перекладено|Карл фон Хюгель|барон Хюгель||Charles von Hügel}} і угорська графиня Форгач, уроджена Андраші, родичка [[Андраші Дюла (старший)|угорського прем'єр-міністра]]<ref>{{Книга-ру|автор=Joseph Valynseele et Denis Grando|заглавие=A la Découverte de Leurs Racines|ответственный=|ссылка=|место=Paris|издательство=L' Intermediaire des Chercheurs et Curieux|год=1988|том=|страниц=|страницы=|isbn=|ref=}}</ref>. Вони не перебували у шлюбі. В архіві [[Юсупови|Юсупових]]{{ref+|Син Фелікса Миколайовича, [[Сумароков-Ельстон Фелікс Феліксович|Фелікс Феліксович]], оженився в 1888 році на останній представниці роду Юсупових [[Юсупова Зінаїда Миколаївна|Зінаїді Миколаївні]], так в архів князів Юсупових перешли папери, що належали Є. Хитрово и К. Тизенгаузен{{sfn|Бочаров, Глушакова|1991|с=396}}.|K}} збереглися листи графині Форгач до сина, втім, прихильники іншої версії вважають, що ці листи з'явилися завдяки Єлизаветі Михайлівні, яка прагнула зберегти добре ім'я доньки.
 
Барон Хюгель був знайомий із Катериною Тізенгаузен з початку 1820-х років, коли сім'я Хитрово перебувала в Італії. Він зробив старшій дочці Єлизавети Михайлівни пропозицію. Весілля не відбулося: Хюгель незабаром закохався в Меланію [[Зичи|Зічі]] ([[Німецька|нім]].&#x20;''<span {{lang="-de">|Melanie Zichy-Ferraris</span>''}}) і заручився з нею у 1824 році. Але і цей шлюб також не  відбувся: у 1830 році Меланія Зічі відмовила Хюгелю і стала третьою дружиною [[Клемент фон Меттерніх|Меттерніха]]. Єлизавета Михайлівна, яка сподівалася влаштувати долю Катерини, буквально переслідувала Хюгеля. На подив вищого суспільства [[Відень|Відня]] вона усиновила його позашлюбного сина. Можливо, Хитрово також розраховувала, що графиня Форгач надасть кошти на утримання свого сина. У серпні 1825 року канцлер Меттерніх у листі до австрійського посла у Росії Лебцельтерну так говорить про Хитрово: <blockquote>«Мета цієї прогулянки [поїздки Хитрово Європою] виставляти напоказ Катерину й зустріти її з Карлом Хюгелем, позашлюбного сина, якого вона возить із собою, не будучи його матір'ю. При цьому вона всім каже: „Думають, що це мій хлопчик, але — на жаль! — я не маю щастя бути його матір'ю!“»<span class="mw-ref" id="cite_ref-.D0.9C.D1.80.D0.BE.D1.87.D0.BA.D0.BE.D0.B2.D1.81.D0.BA.D0.B0.D1.8F-.D0.91.D0.B0.D0.BB.D0.B0.D1.88.D0.BE.D0.B2.D0.B0.E2.80.942009.E2.80.94.E2.80.94378_15-0" rel="dc:references">[[#cite_note-.D0.9C.D1.80.D0.BE.D1.87.D0.BA.D0.BE.D0.B2.D1.81.D0.BA.D0.B0.D1.8F-.D0.91.D0.B0.D0.BB.D0.B0.D1.88.D0.BE.D0.B2.D0.B0.E2.80.942009.E2.80.94.E2.80.94378-15{{sfn|<span class="mwМрочковская-reflink-text"><nowiki>[13]</nowiki></span>]]</span><span class="mw-ref" id="cite_ref-.D0.9C.D1.80.D0.BE.D1.87.D0.BA.D0.BE.D0.B2.D1.81.D0.BA.D0.B0.D1.8F-.D0.91.D0.B0.D0.BB.D0.B0.D1.88.D0.BE.D0.B2.D0.B0.E2.80.942009.E2.80.94.E2.80.94378_15-0" rel="dc:references"></span></blockquote>У 1826 році Фелікс був привезений із Європи у Росію, про нього як і раніше дбала Єлизавета Михайлівна, по батькові «Миколайович» він отримав за іменем свого хрещеного батька — [[Микола I (російський імператор)Балашова|Миколи]] І. Після смерті Є. Хитрово опікала Фелікса Катерина Федорівна, судячи за  збереженими листами, вона підтримувала з ним і його сім'єю родинний зв'язок<span class="mw-ref" id="cite_ref-.D0.91.D0.BE.D1.87.D0.B0.D1.80.D0.BE.D0.B2.2C_.D0.93.D0.BB.D1.83.D1.88.D0.B0.D0.BA.D0.BE.D0.B2.D0.B0.E2.80.941991.E2.80.94.E2.80.94397_16-0" rel="dc:references">[[#cite_note-.D0.91.D0.BE.D1.87.D0.B0.D1.80.D0.BE.D0.B2.2C_.D0.93.D0.BB.D1.83.D1.88.D0.B0.D0.BA.D0.BE.D0.B2.D0.B0.E2.80.941991.E2.80.94.E2.80.94397-162009|<span classс="mw-reflink-text"><nowiki>[14]378}}</nowikiblockquote></span>]]</span><span class="mw-ref" id="cite_ref-.D0.91.D0.BE.D1.87.D0.B0.D1.80.D0.BE.D0.B2.2C_.D0.93.D0.BB.D1.83.D1.88.D0.B0.D0.BA.D0.BE.D0.B2.D0.B0.E2.80.941991.E2.80.94.E2.80.94397_16-0" rel="dc:references"></span>.
 
У 1826 році Фелікс був привезений із Європи у Росію, про нього як і раніше дбала Єлизавета Михайлівна, по батькові «Миколайович» він отримав за іменем свого хрещеного батька — [[Микола I (російський імператор)|Миколи]] І. Після смерті Є. Хитрово опікала Фелікса Катерина Федорівна, судячи за  збереженими листами, вона підтримувала з ним і його сім'єю родинний зв'язок{{sfn|Бочаров, Глушакова|1991|с=397}}.
У середині 1820-х років Катериною захопився прусський король [[Фрідріх-Вільгельм III]], як писала чеська графиня Здена (Сидонія) Хотек своїй знайомій, Єлизавета Михайлівна «весь час намагалася з ним [королем] зблизити [Катерину]». Незабаром, однак, Фрідріх-Вільгельм познайомився з [[:ru:Гаррах,_Августа_фон|Августою фон Гаррах]] і уклав з нею [[морганатичний шлюб]]. Єлизавета Михайлівна у  бесіді з княгинею Клярі заявила: «Зрозумійте ви короля! Ви ж, однак, бачили, як він був закоханий у мою доньку; але це був би невдалий шлюб для онуки генерала Кутузова»<span class="mw-ref" id="cite_ref-17" rel="dc:references">[[#cite_note-17|<span class="mw-reflink-text"><nowiki>[K 3]</nowiki></span>]]</span><span class="mw-ref" id="cite_ref-17" rel="dc:references"></span>. Коментуючи цей лист,[[Раєвський| М. Раєвський]] зазначає, що не довіряти свідченням Хотек немає підстав, і що у даному випадку Єлизаветі Михайлівні змінили притаманні їй «розум і життєва досвідченість», — не зумівши влаштувати шлюб Катерини з королем, вона оголосила його «невідповідним»<span class="mw-ref" id="cite_ref-.D0.A0.D0.B0.D0.B5.D0.B2.D1.81.D0.BA.D0.B8.D0.B9.E2.80.941978.E2.80.94.E2.80.94480_7-1" rel="dc:references">[[#cite_note-.D0.A0.D0.B0.D0.B5.D0.B2.D1.81.D0.BA.D0.B8.D0.B9.E2.80.941978.E2.80.94.E2.80.94480-7|<span class="mw-reflink-text"><nowiki>[6]</nowiki></span>]]</span><span class="mw-ref" id="cite_ref-.D0.A0.D0.B0.D0.B5.D0.B2.D1.81.D0.BA.D0.B8.D0.B9.E2.80.941978.E2.80.94.E2.80.94480_7-1" rel="dc:references"></span>
 
У середині 1820-х років Катериною захопився прусський король [[Фрідріх-Вільгельм III]], як писала чеська графиня Здена (Сидонія) Хотек своїй знайомій, Єлизавета Михайлівна «весь час намагалася з ним [королем] зблизити [Катерину]». Незабаром, однак, Фрідріх-Вільгельм познайомився з [[:ru:Гаррах,_Августа_фон|Августою фон Гаррах]] і уклав з нею [[морганатичний шлюб]]. Єлизавета Михайлівна у  бесіді з княгинею Клярі заявила: «Зрозумійте ви короля! Ви ж, однак, бачили, як він був закоханий у мою доньку; але це був би невдалий шлюб для онуки генерала Кутузова»<span class="mw-{{ref"+|З id="cite_ref-17"листа rel="dc:references">[[#cite_note-17|<span1825 class="mw-reflink-text"><nowiki>[Kроку 3]</nowiki></span>]]</span><spanЗдени class="mw-ref"Хотек id="cite_ref-17"баронесі rel="dc:references"></span>Монте.|K}}. Коментуючи цей лист, [[Раєвський| М. Раєвський]] зазначає, що не довіряти свідченням Хотек немає підстав, і що у даному випадку Єлизаветі Михайлівні змінили притаманні їй «розум і життєва досвідченість», — не зумівши влаштувати шлюб Катерини з королем, вона оголосила його «невідповідним»<span class="mw-ref" id="cite_ref-.D0.A0.D0.B0.D0.B5.D0.B2.D1.81.D0.BA.D0.B8.D0.B9.E2.80.941978.E2.80.94.E2.80.94480_7-1" rel="dc:references">[[#cite_note-.D0.A0.D0.B0.D0.B5.D0.B2.D1.81.D0.BA.D0.B8.D0.B9.E2.80.941978.E2.80.94.E2.80.94480-7{{sfn|<span classРаевский|1978|с="mw-reflink-text"><nowiki>[6]</nowiki></span>]]</span><span class="mw-ref" id="cite_ref-480}}.D0.A0.D0.B0.D0.B5.D0.B2.D1.81.D0.BA.D0.B8.D0.B9.E2.80.941978.E2.80.94.E2.80.94480_7-1" rel="dc:references"></span>
Катерина так і не вийшла заміж. У Петербурзі вона була закохана у свого троюрідного брата [[Бобринский,_Василий_Алексеевич|Василя Бобринського]]. Як писала її сестра: «вона [Катерина] звикла вважати його людиною, з якою проведе своє життя», але у 1830 році Бобринський одружився на Софії Соковниній. Катерина важко переживала цей розрив<span class="mw-ref" id="cite_ref-.D0.9C.D1.80.D0.BE.D1.87.D0.BA.D0.BE.D0.B2.D1.81.D0.BA.D0.B0.D1.8F-.D0.91.D0.B0.D0.BB.D0.B0.D1.88.D0.BE.D0.B2.D0.B0.E2.80.942009.E2.80.94.E2.80.9475.2C_437.E2.80.94438_18-0" rel="dc:references">[[#cite_note-.D0.9C.D1.80.D0.BE.D1.87.D0.BA.D0.BE.D0.B2.D1.81.D0.BA.D0.B0.D1.8F-.D0.91.D0.B0.D0.BB.D0.B0.D1.88.D0.BE.D0.B2.D0.B0.E2.80.942009.E2.80.94.E2.80.9475.2C_437.E2.80.94438-18|<span class="mw-reflink-text"><nowiki>[15]</nowiki></span>]]</span><span class="mw-ref" id="cite_ref-.D0.9C.D1.80.D0.BE.D1.87.D0.BA.D0.BE.D0.B2.D1.81.D0.BA.D0.B0.D1.8F-.D0.91.D0.B0.D0.BB.D0.B0.D1.88.D0.BE.D0.B2.D0.B0.E2.80.942009.E2.80.94.E2.80.9475.2C_437.E2.80.94438_18-0" rel="dc:references"></span>. Ще одне захоплення Катерини — [[Баратынский,_Ираклий_Абрамович|Іраклій Баратинський]], брат [[Баратинський Євген Абрамович|поета]], у 1835 році він одружився на багатій княжні [[:ru:Абамелек,_Анна_Давыдовна|А. Абамелек]]<span class="mw-ref" id="cite_ref-.D0.9C.D1.80.D0.BE.D1.87.D0.BA.D0.BE.D0.B2.D1.81.D0.BA.D0.B0.D1.8F-.D0.91.D0.B0.D0.BB.D0.B0.D1.88.D0.BE.D0.B2.D0.B0.E2.80.942009.E2.80.94.E2.80.94291.2C_661_19-0" rel="dc:references">[[#cite_note-.D0.9C.D1.80.D0.BE.D1.87.D0.BA.D0.BE.D0.B2.D1.81.D0.BA.D0.B0.D1.8F-.D0.91.D0.B0.D0.BB.D0.B0.D1.88.D0.BE.D0.B2.D0.B0.E2.80.942009.E2.80.94.E2.80.94291.2C_661-19|<span class="mw-reflink-text"><nowiki>[16]</nowiki></span>]]</span><span class="mw-ref" id="cite_ref-.D0.9C.D1.80.D0.BE.D1.87.D0.BA.D0.BE.D0.B2.D1.81.D0.BA.D0.B0.D1.8F-.D0.91.D0.B0.D0.BB.D0.B0.D1.88.D0.BE.D0.B2.D0.B0.E2.80.942009.E2.80.94.E2.80.94291.2C_661_19-0" rel="dc:references"></span>.
 
Катерина так і не вийшла заміж. У Петербурзі вона була закохана у свого троюрідного брата [[Бобринский,_Василий_Алексеевич|Василя Бобринського]]. Як писала її сестра: «вона [Катерина] звикла вважати його людиною, з якою проведе своє життя», але у 1830 році Бобринський одружився на Софії Соковниній. Катерина важко переживала цей розрив<span class="mw{{sfn|Мрочковская-ref" id="cite_ref-.D0.9C.D1.80.D0.BE.D1.87.D0.BA.D0.BE.D0.B2.D1.81.D0.BA.D0.B0.D1.8F-.D0.91.D0.B0.D0.BB.D0.B0.D1.88.D0.BE.D0.B2.D0.B0.E2.80.942009.E2.80.94.E2.80.9475.2C_437.E2.80.94438_18-0" rel="dc:references">[[#cite_note-.D0.9C.D1.80.D0.BE.D1.87.D0.BA.D0.BE.D0.B2.D1.81.D0.BA.D0.B0.D1.8F-.D0.91.D0.B0.D0.BB.D0.B0.D1.88.D0.BE.D0.B2.D0.B0.E2.80.942009.E2.80.94.E2.80.9475.2C_437.E2.80.94438-18Балашова|<span class2009|с="mw-reflink-text"><nowiki>[15]</nowiki></span>]]</span><span75, class="mw-ref" id="cite_ref-.D0.9C.D1.80.D0.BE.D1.87.D0.BA.D0.BE.D0.B2.D1.81.D0.BA.D0.B0.D1.8F-.D0.91.D0.B0.D0.BB.D0.B0.D1.88.D0.BE.D0.B2.D0.B0.E2.80.942009.E2.80.94.E2.80.9475.2C_437.E2.80.94438_18-0" rel="dc:references"></span>437—438}}. Ще одне захоплення Катерини — [[Баратынский,_Ираклий_Абрамович|Іраклій Баратинський]], брат [[Баратинський Євген Абрамович|поета]], у 1835 році він одружився на багатій княжні [[:ru:Абамелек,_Анна_Давыдовна|А. Абамелек]]<span class="mw{{sfn|Мрочковская-ref" id="cite_ref-.D0.9C.D1.80.D0.BE.D1.87.D0.BA.D0.BE.D0.B2.D1.81.D0.BA.D0.B0.D1.8F-.D0.91.D0.B0.D0.BB.D0.B0.D1.88.D0.BE.D0.B2.D0.B0.E2.80.942009.E2.80.94.E2.80.94291.2C_661_19-0" rel="dc:references">[[#cite_note-.D0.9C.D1.80.D0.BE.D1.87.D0.BA.D0.BE.D0.B2.D1.81.D0.BA.D0.B0.D1.8F-.D0.91.D0.B0.D0.BB.D0.B0.D1.88.D0.BE.D0.B2.D0.B0.E2.80.942009.E2.80.94.E2.80.94291.2C_661-19Балашова|<span class2009|с="mw-reflink-text"><nowiki>[16]</nowiki></span>]]</span><span291, class="mw-ref" id="cite_ref-.D0.9C.D1.80.D0.BE.D1.87.D0.BA.D0.BE.D0.B2.D1.81.D0.BA.D0.B0.D1.8F-.D0.91.D0.B0.D0.BB.D0.B0.D1.88.D0.BE.D0.B2.D0.B0.E2.80.942009.E2.80.94.E2.80.94291.2C_661_19-0" rel="dc:references"></span>661}}.
 
== Коментарі ==
Рядок 87 ⟶ 89:
 
== Література ==
* <span class="citation" id="CITEREF.D0.91.D0.BE.D1.87.D0.B0.D1.80.D0.BE.D0.B2.2C_.D0.93.D0.BB.D1.83.D1.88.D0.B0.D0.BA.D0.BE.D0.B2.D0.B01991">''Бочаров В., Глушакова Ю.''&#x20; «...Коли…Коли б мав я сто очей, то все б сто на вас дивилися»&#x20;&#x2F;&#x2F;&#x20; // Італійська Пушкініана&#x20;&#x2F;&#x20; / Рецензент [[Кунін Віктор_Володимирович|СтВ. Ст&nbsp;В. &nbsp;Кунін]].&#x20nbsp;— М.: Сучасник, 1991.&#x20nbsp;— 444&#x20; с.&#x20nbsp;— 75 000 екз.&#x20nbsp;</span><span class="citation" id="CITEREF.D0.91.D0.BE.D1.87.D0.B0.D1.80.D0.BE.D0.B2.2C_.D0.93.D0.BB.D1.83.D1.88.D0.B0.D0.BA.D0.BE.D0.B2.D0.B01991">[[:ru:Special:BookSources/5270006308|ISBN 5-270-00630-8]].</span>
* <span class="citation" id="CITEREF.D0.9C.D1.80.D0.BE.D1.87.D0.BA.D0.BE.D0.B2.D1.81.D0.BA.D0.B0.D1.8F-.D0.91.D0.B0.D0.BB.D0.B0.D1.88.D0.BE.D0.B2.D0.B02009">Доллі Фикельмон. Щоденник 1829-18371829—1837. Весь пушкінський Петербург&#x20;&#x2F;&#x20; / Публікація та коментарі С. Мрочковской-Балашової.&#x20nbsp;— М.: Минуле, 2009.&#x20nbsp;— 1008&#x20; с.&#x20nbsp;— 3000 екз.&#x20nbsp;</span><span class="citation" id="CITEREF.D0.9C.D1.80.D0.BE.D1.87.D0.BA.D0.BE.D0.B2.D1.81.D0.BA.D0.B0.D1.8F-.D0.91.D0.B0.D0.BB.D0.B0.D1.88.D0.BE.D0.B2.D0.B02009">[[:ru:Special:BookSources/9785902073666|ISBN 978-5-902073-66-6]].</span>
* <span class="citation">Листи Пушкіна до Єлизаветі Михайлівні Хитрово. 1827-18321827—1832.&#x20nbsp;— Л.: Вид-во АН СРСР, 1927.&#x20nbsp;— Т.&#x20; 8 вип. </span><span class="citation">XL.&#x20nbsp;— (Праці Пушкінського будинку).</span>
* <span class="citation">''Голенищев-Кутузов-Смоленський М. І.:''&#x20; Листи до його дочки графині Е. &nbsp;М. &nbsp;Тизенгаузен, у другому заміжжі Хитрово. 1803-18131803—1813. Примітки [[Семевський Михайло Іванович|М. &nbsp;І. &nbsp;Семевського]] і [[Опочинин Федір_Костянтинович|Ф. &nbsp;К. &nbsp;Опочинина]]. Повідом. Є. &nbsp;Ф. Тізенгаузен&#x20nbsp;Тізенгаузен // Руська давнина.&#x20nbsp;— СПб., 1874.&#x20nbsp;</span><span class="citation">— Т. X, № &nbsp;6.&#x20nbsp;— С. 337-377337—377.</span>
* <span class="citation" id="CITEREF.D0.A0.D0.B0.D0.B5.D0.B2.D1.81.D0.BA.D0.B8.D0.B91978">''[[Раєвський Микола Олексійович|Раєвський Н. А.]]''&#x20; Портрети заговорили&#x20;&#x2F;&#x2F;&#x20; // Вибране.&#x20nbsp;— М.: Художня література, 1978.&#x20nbsp;— С.&#x20; 52-342.</span>
* ''Кистєньова С.'' Слід співрозмовниць Пушкіна // Російська думка. &nbsp;— Париж, 1994. &nbsp;— 30 червня &nbsp;— 6 липня. &nbsp;— № &nbsp;4036. &nbsp;— 17 С.. ''Відомості про життя сестер Тизенгаузен. Зокрема, за малюнками  Д. &nbsp;Ф. &nbsp;Викельман.''
 
[[Категорія:Уродженці Санкт-Петербурга]]