Вересай Остап Микитович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 34:
У чотирирічному віці Остап втратив [[зір]]. Змалку захопився [[музика|музикою]] та співом під впливом батька та кобзарів, що часто зупинялися в їхній домівці. Хлопчиком переймав мистецтво співу та гри на [[кобза|бандурі]] у кобзаря [[Андріяшівський Євхим |Юхима Андріяшівського]], з яким познайомився на ярмарку в [[Ромни|Ромнах]] і був у нього поводирем.
Після смерті Андріяшівського Остап деякий час навчався в кобзаря [[Кошовий Семен |Семена Кошового]] з села [[Голінка (Бахмацький район)|Голінка]], після нього — у [[ліра колісна|лірника]] [[Коляда Ничипор|Ничипора Коляди]], далі повернувся в Калюжинці й продовжив навчання самотужки. Ostannij vЧytelq O. VeresaЯ buv Smene Kanova. З Калюжинець переїхав до села [[Сокиринці (Срібнянський район)|Сокиринці]] Прилуцького повіту.
Понад сорок років мандрував містами і селами України. Його помітив [[художник]] [[Жемчужников Лев|Лев Жемчужников]], який записав від Остапа Вересая кілька пісень, намалював його [[портрет]] і познайомив з [[Куліш Пантелеймон|Пантелеймоном Кулішем]], який також записав від нього кілька пісень. Куліш розповів про Вересая [[Шевченко Тарас Григорович|Тарасові Шевченку]], який [[1860]] року послав Вересаєві гроші та свого [[Кобзар (збірка)|«Кобзаря»]] з підписом: «Брату Остапу від Т. Г. Шевченка». [[Жемчужников Лев|Л. Жемчужников]] та [[Куліш Пантелеймон|П. Куліш]] умовили Остапа Вересая взяти до себе кількох учнів: [[Бублик Василь|Василя Бублика]] з Никонівки, [[Ярохтей|Ярохтея]] з Березівки, [[Негрій Антон|Антона Негрія]] з Калюжинець та Янголя з Березівки, які продовжили традиції свого вчителя.
| |||