Недригайлів: відмінності між версіями

{{text|Мова мого раннього дитинства була російська мова. ...От тільки щорічні поїздки вліті до '''Недригайлова''' й Ромна на якийсь час каламутили мою дитячу душу. Моїм двоюрідним братам і сестрам у '''Недригайлові''' я, чистою російською мовою, видавався пташеням якоїсь заморської породи, а в очах старої старосвітської баби по батькові я був ''мало не виродком''. Хоч мені й подобалося в '''Недригайлові''' все -— і довговусий козарлюга дядько Євлантій, і веселі білі хати, і маленька річка Зарудка, і соковиті, солодкі кавуни, та моя ''мимовільна окремішність'' вибивала мене з дитячого кола, змушувала усамотнюватися і по-дитячому страждати. Я спочивав душею, коли з '''Недригайлова''' батьки везли мене до лагідної роменської баби, яка не тільки не картала мене, що «і слова по-нашому сказати не вмію», а, навпаки, щиро тішилася і моєю вимовою, і моїм виглядом...}}<ref>''Борис Антоненко-Давидович''. Здалека й зблизька. Київ, 1969. С.281-282281–282</ref>

Від 2-ї половини [[2000-ні|2000-х років]] у Недригайлові триває зведення великого селищного [[Православ'я|православного храму Українського патріархату -— храм святого праведного багатостраждального Петра Калнишевського]]