'''Станіслав Хоментовський''' гербу Лис ({{lang-pl|Chomętowski Stanisław}}, {{нар}} {{ДН|13|12|1673}} — {{пом}} {{ДС|31|8|1728}}, Дрогобич) — польський [[шляхтич]], військовик, [[дипломат]], [[урядник]] [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]. Представник роду [[Хоментовські|Хоментовських]].
== Біографія ==
Народився у сім'ї тодішнього [[ловчий|ловчого]] [[сандомир]]ського [[Марцін Хоментовський|Марціна Хоментовського]] та його дружини — воєводички [[сєрадзсерадз]]ької Анни ВєржбовскоїВержбовскої. 1696 року після князя [[Домінік Миколай Радзивілл|Домініка Радзивілла]] став старостою гродовим [[радом]]ським, 1705 року зволеньськимзволенським, 1706 року, після смерті батька, став [[Дрогобицькі старости|старостою дрогобицьким]]; також був старостою [[долина (місто)|долинським]], злоторийським. До кінця життя був вірним королю Августу ІІ Сильному. Мав певні симпатії до шведів, але після спалення ними частини його маєтків затято з ними воював. Відставка короля [[Август ІІ Фрідерік|Августа ІІ]] стала ударом, тому, як і [[Сенявські|Сєнявські]], [[Денгоффи]], [[Шанявські]], [[Шембеки]] та інші прихильники Саса, перейшов під опіку царя Петра І. Як делегат від львівського з'їзду стояв перед царем у Жовкві 28 лютого 1708 року. Під час виконання обов'язків гетьмана [[Адам Миколай Сенявський|Адама Миколая Сенявського]] на неспокійному турецькому кордоні зумів у травні 1711 року в [[Яворів|Яворові]] переконати царські війська не йти на турків; турків (у [[Язловець|Язловці]], за дорученням ради яворівської) переконав, що вся Річ Посполита стоїть за Августом ІІ. Восени 1711 року був послом до Стамбулу, у квітні 1712 року на сеймі став великим послом (надзвичайним). «Персона ґрата» в Московії з 1704–1707 років. В грудні 1719 року був на перемовинах у Петербурзі. 1724 року в суді надзвичайному вимагав строгого покарання торуньчиків. 1725 року був маршалком [[Радом]]ського трибуналу. 24 грудня 1725 року став маршалком великим коронним. 11 жовтня 1726 року став [[польний гетьман коронний|гетьманом польним коронним]], хотів стати (виторгувати у [[Стефан Потоцький (референдар)|Стефана Потоцького]]) [[Мазовецький воєвода|воєводою мазовецьким]]. 29 серпня 1728, передчуваючи смерть, письмово прохав короля про опіку над родичами.
Помер 31 серпня 1728 року в [[Дрогобич]]і, був похований у [[костел єзуїтів (Самбір)|костелі єзуїтів]] [[Самбір|Самбора]]. Його багата вдова повторно вийшла заміж за старосту ясельського Адама Тарва. Був типовим [[епігон]]ом часів Собеського.
