Відкрити головне меню

Зміни

Після смерті Андріяшівського Остап деякий час навчався в кобзаря [[Кошовий Семен |Семена Кошового]] з села [[Голінка (Бахмацький район)|Голінка]], після нього — у [[ліра колісна|лірника]] [[Коляда Ничипор|Ничипора Коляди]], далі повернувся в Калюжинці й продовжив навчання самотужки. З Калюжинець переїхав до села [[Сокиринці (Срібнянський район)|Сокиринці]] Прилуцького повіту.
 
Понад сорок років мандрував містами і селами України. Його помітив [[художник]] [[Жемчужников Лев|Лев Жемчужников]], який записав від Остапа Вересая кілька пісень, намалював його [[портрет]] і познайомив з [[Куліш Пантелеймон|Пантелеймоном Кулішем]], який також записав від нього кілька пісень. Куліш розповів про Вересая [[Шевченко Тарас Григорович|Тарасові Шевченку]], який [[1860]] року послав Вересаєві гроші та свого [[Кобзар (збірка)|«Кобзаря»]] з підписом: «Брату Остапу від Т. Г. Шевченка». [[Жемчужников Лев|Л. Жемчужников]] та [[Куліш Пантелеймон|П. Куліш]] умовили Остапа Вересая взяти до себе кількох учнів: [[Василь Бублик|Василя Бублика]] з Никонівки, [[Ярохтея]] з Березівки, [[Антон Негрій|Антона Негрія]] з Калюжинець та Янголя з Березівки, які продовжили традиції свого вчителя.
[[Файл:Вересай Остап з дружиною.jpg|міні|200пкс|Остап Вересай з дружиною Пріською. Київ, кінець вересня 1873 р.]]
У Сокиринцях Вересай одружився з удовою Пріською Сенчук, гарною співачкою і танцюристкою. Завдяки [[Куліш Пантелеймон|Кулішеві]], [[Жемчужников Лев|Жемчужникову]], гостям, що приїжджали в Сокиринці в маєток [[Галаган Григорій Павлович|Г. Ґалаґана]], Вересаєм, його майстерною грою на [[бандура|бандурі]], жанровим розмаїттям [[кобзар]]евого [[репертуар]]у зацікавилися [[Лисенко Микола Віталійович|М. Лисенко]], [[О. Русов]], [[О. Міллер]], [[П. Мартинович]], [[Сластіон Опанас Георгійович|О. Сластіон]], [[Чубинський Павло|П. Чубинський]], які пропагували його творчість.
Анонімний користувач