Норманська теорія: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 2:
'''Но́рманська тео́рія''' — одна з теорій походження [[Русь|Руської держави]], прихильники якої пов'язують державотворчі процеси в [[Східна Європа|Східній Європі]] із скандинавською експансією на Схід. Найпоширенішою є теза, запозичена з [[Повість врем'яних літ|Повісті Минулих літ,]] згідно якої засновник князівського роду [[Рюрик]] запрошений на князювання зі [[Скандинавія|Скандинавії]]. Таким чином, вся князівська верхівка варязького походження. На противагу цій теорії існує [[Теорії походження Київської держави|антинорманська теорія походження Русі,]] суть якої зводиться до того, що домінуючим фактором у створенні [[Русь|Руської держави]] є [[Слов'яни|слов'яни]], а присутність скандинавського компоненту або взагалі заперечується, або зводиться виключно до ролі торговців із областями [[Близький Схід|Близького Сходу]].
В сучасній [[Історіографія|історіографії]] вчені, які займаються дослідженням державотворчих процесів в [[Східна Європа|Східній Європі]] зазвичай не обмежують себе рамками певних концепцій, оскільки такі упередження загрожують раціональності дослідження і мають скоріше політичний, а не науковий характер. Попри те, що дискусії між істориками ще тривають їх не можна вважати класичними суперечками між норманістами та антинорманістами, оскількі об`єкти сучасних дослідження є набагато глибшими і виходять за рамки цих теорій.
== Основні аргументи норманістів та антинорманістів ==
Рядок 120:
Традиційно українська історіографія не прихильна до норманізму, в першу чергу це пояснюється тим, що історична наука в Україні розвивалась в рамках однієї школи, започаткованої [[Антонович Володимир Боніфатійович|В. Антоновичем]], та його учнем [[Грушевський Михайло Сергійович|М. Грушевським]]. Концепція української історії вироблена [[Грушевський Михайло Сергійович|М. Грушевським]] надзвичайно важлива, однак більше в політичному аніж в науковому вимірі, оскільки [[Грушевський Михайло Сергійович|Грушевський]] перший, хто обґрунтував [[Історія України|історію України]], як історію цілком самобутнього народу, що розвивався окремо від польського та російського етносів. Історик аргументував тяглість української державності від [[Антський союз|Антського союзу]], що згодом перейшов в [[Київська Русь|Київську Русь]], правонаступником якої є [[Галицько-Волинське князівство]]<ref>{{Cite web|url=http://litopys.org.ua/hrs/hrs02.htm|title=Михайло Грушевський. Звичайна схема "русскої" історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства.|website=litopys.org.ua|accessdate=2016-07-04}}</ref>. Звичайно за такої концепції варязьке питання не могло братись до уваги, оскільки центром державотворчих процесів виступало в першу чергу [[Наддніпрянська Україна|Середнє Подніпров'я]] з його слов'янським населенням.
[[Файл:Ладога1.jpg|міні|320x320пкс|Стара Ладога. Сучасна світлина]]
Найвидатнішими українськими істориками,
Значний масштаб наукових робіт зроблений українським вченим-орієнталістом, професором [[Гарвардський університет|Гарвардського університету]] [[Пріцак Омелян Йосипович|Омеляном Пріцаком]], який у своїй багатотомній праці проаналізував весь масив скандинавських джерел, при цьому залучаючи велику кількість східних та візантійських джерел для дослідження проблеми походження [[Русь|Русі]]<ref>Пріцак О. Й. Походження Русі. Стародавні скандинавські джерела (Крім ісландських саг) Т.1/ О. Пріцак. — К. : Обереги, 1997. — 1084 с.</ref>.Інша його праця спрямована на дослідження хозарсько-єврейських документів, в якій автор доходить висновку, що [[Київ]] виникає в 830-х роках, як хозарський центр після руйнування [[Франки|франками]] [[Аварський каганат|Аварського каганату]]. [[Кий (князь)|Кий]], як засновник династії приналежний до одного з хозарських родових кланів. При цьому на основі східних джерел автор доходить висновку, що [[Київ]] завойований не [[Олег Віщий|Олегом]], як це традиційно трактує [[Повість врем'яних літ|Повість минулих літ]], а [[Ігор Рюрикович|Ігорем]] — правителем [[Руський Каганат|руського каганату]], центр якого знаходився в районі [[Ростов-на-Дону|Ростова]]<ref>Голб Н., Прицак О. Хазарско-иудейские документы Х в./ Научная редакция, послесловие и комментарии В. Я. Петрухина. Москва-Иерусалим, 1997. — 240 c.</ref>.
|