Балінський Борис Іванович: відмінності між версіями

З Марбурга Балінські на початку 1945 року переїжджають до [[Тюбінген]]уа, де Борис влаштовується до [[Тюбінгенський університет|університету]]. Проте після закінчення війни він розуміє, що порятунок від примусової репатріації в СРСР лежить лише через переховування в американській окупаційній зоні. Саме туди, у місто [[Гайдельберг]], тікає родина Балінського. Згодом Борис став професором гістології у тимчасовому університеті, заснованому ООН у [[Мюнхен]]і. У Мюнхені він познайомився з Елізабет Штенгель, з якою одружився 15 березня 1947. Після закриття тимчасового університету Балінський шукав роботи ву США, але американські спецслужби прискіпливо ставилися до всіх, хто співпрацював із німцями, тому шансів здійснити мрію в нього не було. У пошуках роботи він звернувся до вже відомого на той час американського генетика, що тривалий час працював в Києві і знав Балінського особисто, [[Феодосій Добжанський|Феодосія Добжанського]]. На жаль, Добжанський не міг підтримати колегу, але написав знайомим.

За рекомендацією Добжанського Балінський погодився на пропозицію роботи у [[Конрад Уоддінгтон|Конрада Воддінгтона]] в Інституті генетики тварин в [[Едінбург|Едінбурзі]] та з жовтня 1947 року переїхав до [[Шотландія|Шотландії]]. Матір, дружину та сина вдалося перевезти до Британії лише через півроку. Балінський працював ву лабораторії Воддінгтона два роки. Відносини з керівником були складними, а тема дослідження, ембріологія мишей, не давалася легко і не була особливо цікавою для дослідника амфібій. Через це Борис став шукати альтернативне місце<ref name=korzh/>.