Маєш і не маєш (роман): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Dzjunka (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Dzjunka (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 1:
'''«Маєш і не маєш»''' ([[Англійська мова|англ.]] To Have and Have Not) — роман [[Ернест Хемінгуей|Ернеста Гемінґвея]] (опубл. 1937 року), що розповідає про Гаррі Морґана, капітана рибальського човна з [[Кі-Вест]]у, [[Флорида]]. Гаррі по своїй суті — добрий чоловік, який через складні соціально-економічні умови був скутий лещатами безгрішшя, і змушений взятися за перевезення контрабанди між [[Куба|Кубою]] й [[Флорида|Флоридою]]. Якось один клієнт при грошах (з тих, які «мають») обдурив Гаррі і втік, заборгувавши пристойну суму грошей за тиждень оренди рибальського човна. Після цього, аби звести кінці з кінцями й матеріально підтримати сім'ю, Гаррі приймає фатальне рішення — переправити китайських нелегальних мігрантів з Куби до Флориди. З того часу Гаррі починає регулярно перевозити різний нелегальний вантаж між цими двома країнами, починаючи з алкоголю, завершуючи кубинськими революціонерами. [[Велика депресія]] займає особливе місце в романі, вона є головним коренем зла, причиною жадоби й морального каліцтва бідних мешканців [[Кі-Вест]]у (тих, які «не мають»), їх в романі зневажливо називають «конками».
 
Роман виріс із трьох оповідань («Один з рейсів»,  — «Космополітен», квітень, 1933; «Повернення контрабандиста»  — «Есквайр», лютий, 1936; останню, третю частину поспіхом написано перед від'їздом в Іспанію, лютий, 1937). Саме тоді був дописаний незвичайний для письменника фінал: «Людина сама не може...може…» Прототипом головного героя Гаррі Моргана певною мірою послужив Джо Рассел  — сусіда-рибалка, у якого письменник кілька років фрахтував човен «Аніта» для риболовлі в Гольфстрімі.
 
Як художнє ціле роман цей значно відрізняється від попередньої великої прози [[Ернест Хемінгуей|Гемінґвея]], а, може, й поступається їй де в чому  — скажімо, в композиційній довершеності. Автор відходить у цьому романі і від звичної техніки письма: замість ліричної оповіді, яку веде близький письменникові герой, маємо ліро-епічний твір, кожну частину якого довірено оповідати іншій особі. І серед оповідачів  — сам автор у невластивій йому доти ролі іронічного деміурга. І це закономірно, адже Гаррі Морган  — не той герой, якому автор може довірити розповідь. Він сильний, мужній, але світ його обмежений і взаємини зі світом спрощені. На відміну від героя попередніх творів письменника, Гаррі Морган не може споглядати суспільство здаля. Силою обставин він вимушений постійно перебувати у стані боротьби зі світом, щоб вижити, щоб забезпечити існування  — своє і своєї родини. Тому коли в «Фієсті» світ брався як щось таке, що існує само по собі, а в «Прощавай, зброє» автор подає його тільки через сприйняття героя, то в «Маєш і не маєш» світ наявний уже об'єктивно і герой вимушений контактувати з реальністю. Тому в цьому романі ми вперше в творчості письменника зустрічаємось з американською дійсністю 30-х років. Подана вона дуже критично: злиденне життя рибалок Флориди, трагедія ветеранів війни, яку письменник раніше гнівно висвітлив у статті «Хто вбив ветеранів війни у Флориді», розбещеність і марність життя багатіїв, фальшивий світ модного курорту...курорту… Все побудоване на підкреслених контрастах, і голос автора густо забарвлений іронією і жалем.
 
Квінтесенцією книги, її ідейним центром стають передсмертні слова героя. Запеклий індивідуаліст, котрий вірить тільки в себе, навчений трагедією власного життя, доходить висновку: «Людина сама не може. Людина сама нічого не може...може… Хоч би як старалась, людина нічого, нічогісінько, ані біса не може сама одна...одна… Він витратив багато часу на те, щоб сказати це, і витратив усе життя на те, щоб це зрозуміти...зрозуміти…»
 
Вихід роману «Маєш і не маєш» ознаменував не тільки кінець кризового періоду в творчості [[Ернест Хемінгуей|Гемінґвея]], а й показав, що у світосприйманні письменника відбулися докорінні зміни. Замість трагічної самозаглибленості героя, який відкидає вовчі закони суспільства і будь-що намагається зберегти внутрішні моральні цінності, з'являється активна позиція учасника подій, діяльного члена людської спільності. Це особливо відчутним стає в наступні роки  — в іспанську епопею письменника.
 
== Екранізації ==
Рядок 14:
Першу екранізацію було здійснено [[Говард Гоукс|Говардом Гоуксом]] 1944 року (у ролях: [[Гамфрі Богарт|Гамфрі Боґарт]] та [[Лорен Беколл]]). Щоб позбутися певних марксистських натяків, сюжет фільму було суттєво змінено, а дію перенесено до [[Мартиніка|Мартиніки]] часів [[Режим Віші|режиму Віші]]. Гоукс та Гемінґвей працювали над сценарієм разом. Саме цю екранізацію найбільш схвально сприйняли кінокритики та глядачі.
 
Друга екранізація  — [["Переломний момент"|Переломний момент"]] (1950) [[Майкл Кертіс|Майкла Кертіса]] (у ролях: [[Джон Ґарфілд]], [[Патріція Ніл|Патриція Ніл]]). Це найближча до оригіналу версія, з різницею в тому, що дія відбувається вже у південній Каліфорнії, і [[Джон Ґарфілд|Ґарфілд]] тут - — колишній капітан човна.
 
Третя екранізація  — [["Продавці зброї"(фільм)|"«Продавці зброї"»]] (1958) [[Дон Сіґел|Дона Сіґела]] (з [[Оді Мерфі]] та [[Еверетт Слоун]] у головних ролях).
 
== Література ==
* Хемінгуей Е. Твори в 4-х томах. Том 2. Роман. Оповідання. П'єса.  — Перекл. з англ.— К.: Дніпро, 1980.— 694 с.
[[Категорія:Романи Хемінгуея]]