Староукраїнська мова: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Виправлення зовнішніх вікіпосилань |
|||
Рядок 28:
Українська і білоруська писемні мови [[XIV]] - 1-ї пол. [[XVI]] ст. представлені головним чином юридичними документами: дарчими і купчими грамотами, [[заповіт]]ами тощо, їхня мова (яка мала у різні часи назви західноруська писемна мова; південноруська, українсько-білоруська) — це колишній діловий стиль [[Давня українська література|літератури]] [[Київська Русь|Київської Русі]] (''див.'' [[Давньоукраїнська мова]]), збагачений місцевими словами й формами, а також запозиченнями з інших мов. Фонетична і морфологічна системи української мови у грамотах повністю утвердилися, хоч і розходилися часто з традиційною системою письма. Поширювані в Україні й Білорусі в XVI ст. «єресі» ([[социніанство]], [[реформація]]) зумовили проникнення елементів простої мови — в основі своїй мови юридичних документів — у конфесійну літературу, а також у полемічну і художню.
З розвитком багатостильової літератури пробуджувалась національна свідомість. В [[Україна|Україні]] в ост. чверті [[XVI]] ст. розвивається [[панегірик|панегірична]] література, в якій прославляються подвиги світських і духовних осіб у їхній боротьбі проти іноземних завойовників, проти [[католицизм]]у. Поширенню староукраїнської літературної мови сприяла діяльність православних церковних [[братства|братств]], в які організовувалось [[міщанство]]. Вони виникають у [[Львів|Львові]], [[Рогатин]]і, [[Городок (Львівська область)|Городку]], [[Берестя|Бересті (Бресті)]], [[Перемишль|Перемишлі]], [[Комарно|Комарні]], [[Сатанів|Сатанові]], [[Галич]]і, [[Красностав (Володимир-Волинський район)|Красностав]]і, [[Більськ (Рокитнівський район)|Більськ]]у, [[Київ|Києві]], [[Луцьк]]у та ін. містах. [[Українська поезія]] кінця XVI ст. ще бідна на [[
Тематично поезія [[XVI]] ст. пов'язана з проповідницькою й агіографічною літературою [[Київська Русь|Київської Русі]]. У ній часто згадуються давні [[князь|князі]], які запровадили в [[Русь|Русі]] [[християнство]] і спорудили величні храми, [[київські святі подвижники]]. Автори віршів намагалися писати [[церковнослов’янська мова|церковнослов'янською мовою]], але не могли уникнути [[українізм]]ів — лексичних, фонетичних і граматичних під впливом ділової староукраїнської мови. Абстрактна лексика була переважно церковнослов'янського походження. Активно входили в староукраїнську поезію й власне українські слова. Уже на початку [[XVI]] ст. староукраїнською мовою створюється багата [[полемічна література]]. Її особливістю є широке використання термінологічної лексики.
| |||