|
[[Image: Trinitarian Congregational Church, Concord MA.jpg|thumb|right|244px]]
'''Конгрегаціоналісти''' ({{lang-en|Congregational church}}; '''індепенденти''', лідер: [[Олівер Кромвель]]) - ліва гілка англійського [[кальвінізм]]у, стверджувала автономію ( {{lang-en|Independence}}) кожної парафіяльної громади ({{lang-en|Congregation}}). З'явилася близько 1580 р.року в результаті розколу з [[Пресвітеріани|пресвітеріанами]].
Конгрегаціоналісти заперечували необхідність не тільки [[Католицтво|вселенської]], але і [[Англіканство|загальнонаціональної церкви]], оскільки подібні організації передбачають витратну бюрократію. Вийшовши саме з [[пуританство|пуританства]], індепендентство відкинуло церковну організацію [[Пресвітеріанство|пресвітеріанських]] [[синод]]ів, які індепенденти вважали одним з видів [[деспот]]изму, що стоїть в одному ряду з деспотизмом [[ католицизм|папістів]] та [[англіканство|англікан]].
=== Догматика ===
В догматичному відношенні вони примикають здебільшого до кальвінізму (сповідують безумовне [[приречення]] та [[Монергізм|монергістське]] розуміння порятунку). Втім, серед конгрегаціоналістів зустрічається багато різних відтінків, завдяки чому утворилося кілька радикальніших релігійних груп - [[квакери]], [[левеллерилевелери]], [[міленарії]], шукачі (''seekers''), очікувачі ('' waiters'') та інші.
== Історія ==
=== Ранній розвиток ===
Історично, індепенденти висловлювали інтереси [[джентрі]]. Багато лідерів індепендентів були пресвітеріанськими священниками<ref> [http://mbatser.narod.ru/html/articles/independent.html independent.html]</ref>. Засновником індепендентства можна вважати Роберта Броуна (†помер в [[1630]] р.), щоякий оприлюднив в [[1582]] р.року різкий [[памфлет]] проти Англіканської церкви і заклав основу броуністів. Назва Індепендентиіндепенденти (тобто «незалежні») утвердилась на початку [[XVII]] ст. Так якОскільки відокремлення від державної церкви розглядалося тоді як злочин проти верховної влади, то незабаром Індепендентиіндепенденти стали зазнавати переслідувань, і вже в [[1583]] р. двоє з них були страчені за поширення ідей Броуна і Гаррісона. В [[1593]] р.-у тієї ж долі зазнали [[Грінвуд]] та [[Барроу Генрі|Г.Генрі Барроу]] (Barrowe), які дотримувалися менш крайніх поглядів, ніж Броун. Число І.індепендентів досить швидко збільшувалося в останнє десятиліття [[XVI століття]] ; але на початку наступного століття внаслідок переслідувань вони повинні були [[еміграція|емігрувати]] в [[Нідерланди|Голландію]], де знаменитий Робінсон організував громаду І.індепендентів ву [[Лейден]]і. Там же з'явилася перша [[баптизм|баптистська]] церква в [[1609]].
== Історія руху в XVII столітті ==
В [[1616]] р.році Генрі Джекоб повернувся з Голландії в Англію і заснував індепендентську громаду в Лондоні, а в [[1620]] р. кілька кораблів з індепендентами відпливло в Америку і поклали там основу індепендентським громадам. У більшості випадків це були найкращі члени суспільства, чесні, глибоко віруючі, нездатні йти на поступки перед совістю, енергійні люди. У числі емігрантів були такі видатні особи, як апостол свободи [[Вільямс Роджер|Роджер Вільямс]], Вінтроп, [[Коттон Джон|Джон Коттон]], [[Вен Генрі|Генрі Вен]], який повернувся згодом і грав значну роль під час революції. Відома та впливова роль, яку грали під час англійської революції індепенденти, що були в політиці прихильниками республіканських і демократичних ідей (див. [[РеволюціяАнглійська в Англіїреволюція]]). До них належали [[Олівер Кромвель]] та [[Мільтон]]. У Вестмінстерському зібранні богословів, що відкрився [[1 липня]] [[1643]] р.року, пресвітеріанська більшість зустріла в І.індепендентах переконаних і енергійних противників, що гаряче відстоювали принцип свободи совісті проти спроб оголосити пресвітеріанський церковний устрій божественним встановленням, тобто замінити гніт англіканських єпископів гнітом пресвітеріанських синодів. Значенням І.індепендентів під час республіки пояснюються переслідування, якимякого вони стали піддаватисязазнавати після Реставрації, коли цілий ряд постанов (Акт однаковості [[1662]] р.року, Conventicle Act [[1663]], Five Mile Act [[1665]] р.року, Акт посвідчення [[1673]] р.року та інінші) обмежував свободу їх богослужіння і права ій погрожував їм тяжкими покараннями. Тільки з [[1689]] р.року (при Вільгельмі III) І.індепенденти знову отримали визнання з боку держави і можливість спокійного існування. Індепенденти багато зробили в справі широкого поширення освіти серед народних мас, особливо в Америці, де більше всього таких релігійних груп.
== Література ==
Вчення індепендентів викладено, головним чином, у двох творах, яким, втімутім, самі індепенденти не надають жодного символічного, обов'язкового значення: в «Apologia pro exulibus Anglis» Робінсона (Лейд.Лейден, [[1619]]) і в «Savoy confession » ([[Лондон]], [[1658]]).
# Bogue and Bennet, «History of Dissenters» (1808–1812);
|
