Феодалізм: відмінності між версіями

на увазі, можна представити такий нарис розвитку та ролі феодалізму в [[Історія України|історії України]]. [[Київська Русь]], очевидно, не була феодальною державою за її початкового періоду (9 — 10 ст.). її [[Верства панівна|панівна верства]] складалася не з [[Землевласник|землевласників]], а з рухливих войовників-[[купці]]в, добробут і життєві умови яких визначали міжнародна торгівля, воєнна здобич та данини (полюддя). Основна маса населення складалася не з [[Кріпаки|кріпаків]], а з [[Вільні селяни|вільних селян]], що жили в [[Рід|родах]] та [[Плем'я|племенах]]. Процес [[Феодалізація|феодалізації]] почався на Русі-Україні з хрещенням і через релігійні механізми у середині [[11 століття|11 ст.]] з поселеннями княжої дружини на землі. Одночасно Київська Держава почала розпадатися на [[удільне князівство|удільні князівства]] (уділи). Виникнення багатьох осередків державної влади нагадувало подібний розвиток у [[Західна Європа|Західній Европі]] дещо раніше. Українсько-руські князі й бояри 12 — 13 ст. керувалися лицарським етосом, що серед його вартостей на першому місці стояло шукання чести і слави, вірність володареві (зверхникові), боротьба з невірними (степовиками) тощо. Феодальні тенденції найсильніше виявлялися у західному князівстві [[Галичина]] (згодом [[Галицько-Волинська держава|Галицько-Волинській Державі]]), де сильна і бурхлива [[Бояри|боярська]] верства була під впливом сусідніх [[Польща|польських]] і [[Угорщина|угорських]] аристократій. Однак, не зважаючи на певні аналогії, існували істотні структурні різниці між Руссю-Україною удільного періоду та феодальною [[Західна Європа|Західною Европою]]. На Русі не було формальних договірних відносин між князем і [[боярин]]ом. Земельні маєтності бояр були не умовними феодальними ленами, а спадковою власністю ([[вотчина]]ми). Ця спадкова власність мала дещо спільне з існуванням "родової знаті" в [[Хазарський каганат|Хазарії]] та закріплялась церковними традиціями. Так само не було ієрархії аристократичних титулів. Київський великий, а згодом і старші удільні князі здійснювали зверхню владу над меншими удільними князями, але тому що всі князі належали до тієї самої династії [[Рюриковичі]]в, їх [[Соціальні взаємовідносини|взаємовідносини]] мали характер скоріше міжродинних, ніж феодальних зв'язків; їх розуміли як стосунки між батьком і синами чи між старшими і молодшими братами, а не між [[сюзерен]]ом і [[васал]]ем. Назагал населення було вільне, хоч було й багато рабів (головним чином полонені) та зростаюча верства напіввільних [[Закупи|закупів]], що ними ставали переважно через заборгованість. До [[Татарська навала|татарської навали]] [[Русь]]-[[Україна]] мала багато [[місто|міст]], населення яких користувалося певними політичними правами, що здійснювалися через [[Віче|віча]]. На противагу до західних, руські міста не мали [[самоврядування]] і [[міщани]] правно не відрізнялися від сільського населення. Церква на [[Русь|Русі]], за [[Візантійський обряд|візантійською традицією]], була менш активна у державних справах від Римської Церкви у [[Західна Європа|Західній Европі]].