Безручко Марко Данилович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Заменила годы службы - если он умер в 44 году то он не мог служить до 52 Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
м →На еміграції: info |
||
Рядок 65:
Після виснажливих боїв, українські війська покинуті союзниками відступили [[21 листопада]] [[1920]] року за ріку [[Збруч]] і були інтерновані [[Польща|Польщею]]. Перебував у таборі в [[Александрув-Куявський|Александруві Куявському]] та у [[Щипйорно|Щипйорні]] під [[Каліш]]ем.
З [[23 травня]] по [[5 серпня]] [[1921]] року керував військовим міністерством уряду [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]] за кордоном (в екзилі), член Вищої Військової Ради [[УНР]]. Пішов з посади «за власним бажанням» на знак протесту у «справі генерала Базильського». З [[1927]] р. був членом засекреченого 29 особового українського Генерального штабу міністра військових справ ДЦ УНР в екзилі [[генерал]]а [[Сальський Володимир Петрович|Володимира Сальського]]. Працював у [[Варшава|Варшаві]] в польському військовому картографічному інституті. Був головою Українського клубу. З листопада [[1940]] року, після смерті генерала В. Сальського, зайняв його пост міністра екзильного уряду. В 1931-35 роках — голова Українського воєнно-історичного товариства у Варшаві. Був редактором та видавцем військово-історичного мемуарного збірника «За
Автор книги «Українські Січові Стрільці на службі Батьківщині».
| |||