Алмазів Олекса Дмитрович: відмінності між версіями

| місце народження = [[Херсон]], {{RUSold}}[[Російська імперія]]

| місце смерті = [[Луцьк]], [[Волинське воєводство (1921—1939)|Волинське воєводство]], {{прапорець|POL}} [[Польська республіка (1918—1939)|Польська республікаПольща]]

| країна = {{RUSold}}→{{UNR}}→{{POL}}

'''Олександр Дмитрович Алмазов''' ({{ДН|6|1|1886}}, [[Херсон]], [[Російська імперія]] — {{ДС|13|12|1936}}, [[Луцьк]], [[Волинське воєводство (1921—1939)|Волинське воєводство]], [[Польська республіка (1918—1939)|Польща]]) — український військовий і [[громадський діяч]], [[генерал-хорунжий]] [[Армія УНР|Армії УНР]]. Командир [[Алмазівці|Окремої гірської батареї Гайдамацького коша]] [[Слобідська Україна|Слобідської України]] (1918), Окремої гірської батареї Запорізького полку кінних гайдамаків [[Полк імені Костя Гордієнка|імені кошового отамана Костя Гордієнка]] (1918), Окремого кінно-гірського гарматного дивізіону Армії УНР (8 грудня 1918), Окремого кінно-гірського гарматного дивізіону 16-го загону (1919)

Олекса Алмазов народивсяНародився [[6 січня]] [[1886]] року в [[Херсон]]і, походив з родини чиновника. Закінчив [[Тифліс]]ьке реальне училище, у 1907 році — Олексіївське піхотне юнкерське училище. 1 грудня 1907 року склав іспит на переведення до артилерії в [[Михайлівське артилерійське училище|Михайлівському артилерійському училищі]], вийшов [[підпоручик]]ом до [[Лібава|Лібавської]] фортечної артилерії. З 20 листопада 1911 року служив у [[Каунас|Ковенській]] фортечній артилерії.

19 липня 1914 року закінчив курс електротехніки на [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзькому]] гарматному заводі.

З 18 листопада 1915 року — командир 2-ї батареї 1-го дивізіону 11-ї важкої артилерійської бригади.

З 1 грудня 1916 року — командир важкої батареї 53-го окремого важкого [[Артилерійський дивізіон|артилерійського дивізіону]].

З 1 травня по 20 грудня 1917 року — командир цього дивізіону. Одержав звання [[полковник]]а за бойові заслуги у бою під [[Крев]]ом (15 серпня 1917 року). За [[Перша світова війна|Першу світову війну]] був нагороджений усіма орденами до [[Імператорський орден Святого Рівноапостольного князя Володимира|Святого Володимира]] IV ступеня з мечами та биндою, орденом [[Орден Святого Георгія|Святого Георгія]] IV ступеня (за бій під Кревом, де був отруєний газами).

З 1 січня 1918 року — командир окремої кінно-гірської батареї [[Гайдамацький Кіш Слобідської України|Гайдамацького Коша Слобідської України]] організованого [[Симон Петлюра|Симоном Петлюрою]]. Учасник [[Січневе повстання 1918|січневих боїв]] за [[Київ]], баталій близ [[Гребінка|Гребінки]], за [[Лубни]], [[Хорол (місто)|Хорол]], [[Полтава|Полтаву]], [[Харків]], [[Кременчук]]. У бою під [[Бердичів|Бердичевим]] у середині лютого 1918 року був поранений у ногу.

15 березня 1918 року батарея була реорганізована у Запорізький кінно-гірський [[Артилерійський дивізіон|гарматний дивізіон]] Окремої Запорізької дивізії військ Центральної Ради, на чолі якого Алмазов залишався до кінця [[Українська революція 1917-1921|Визвольних змагань]] (цей дивізіон у [[Дієва армія УНР|Дієвій армії УНР]] називався Алмазівським). На чолі цього дивізіону у квітні 1918 року брав участь у [[Кримська операція 1918|поході полковника Болбочана на Крим]].