Церковна десятина: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м →‎Десятина у православній церкві: стильові правлення за допомогою AWB
вікіпедія не є АД
Рядок 36:
Як обов'язок для кожного християнина десятина була встановлена в Західній Церкві в [[V]] ст.
Церковна десятина згадується в 14 проповідях [[єпископ]]а Цезарія Арльского. Широко питання представлене і в 33-й проповіді, яка створена приблизно у [[536]] році. Проповіді обґрунтовують ключові положення — справедливість і доцільність сплати парафіянами церковної десятини, їх пряму для себе вигоду.
 
{{цитата|«Наближаються жнива, саме час подумати про сплату десятини від усіх плодів і доходів Господу нашому, бо він її справедливо отримує і …. має право на неї розраховувати. Що якщо скаже Бог: ти, чоловіче, мій, я тебе створив, моя земля, яку ти обробляєш, і насіння моє, яке сієш, мої тварини, яких стомлюєш роботою, і раби, мої дощі та зливи, віяння вітрів, сонячне тепло, словом , всі життєві елементи мої власні, а коли ж так, невже ти, докладаючи лише працю рук своїх, сам заслуговуєш хоча б десятини? Подаючи приклад милосердя, Бог залишає нам дев'ять десятих. Як відмовити в десятині тому, кому ми зобов'язані всім?»<ref>Церковная десятина Дубровский И.В. http://articles.excelion.ru/science/history/world/62961475.html</ref>}}
 
Починаючи з [[VI]] століття, десятина стає обов'язковою для [[кріпак]]ів, несплата якої загрожує відлученням від Церкви: Турський собор [[567]] року пропонував вірним вносити десятину, Маконський собор [[585]] року вже наказував платити десятину під загрозою відлучення.<ref name="http://ru.wikipedia.org/wiki/%D6%E5%F0%EA%EE%E2%ED%E0%FF_%E4%E5%F1%FF%F2%E8%ED%E0.">http://ru.wikipedia.org/wiki/%D6%E5%F0%EA%EE%E2%ED%E0%FF_%E4%E5%F1%FF%F2%E8%ED%E0.</ref> Імператор [[Карл Великий]] указом [[779]] року ввів десятину в державне законодавство, поширивши її виключно на землевласників, при цьому її несплата вважалася кримінальним злочином і каралася іноді стратою. Разом з тим закони [[Карл Великий|Карла Великого]] передбачали поділ десятини на три частини: на будівництво та утримання храмів, на допомогу мандрівникам і прочанам, на потреби духовенства. У пізньому середньовіччі римо-католицькі [[єпископ]]и поширили десятину на всі прибуткові заняття, включаючи й самі аморальні. При цьому церковна благодійність була майже повністю забута, зате значна частина доходів йшла на потреби [[Папа Римський|Папи Римського]] (особливо з [[XII століття|століття]], при папі [[Олександр III|Олександрі III]]).
З посиленням королівської влади духовенству довелося ділитися десятиною і з ними. Через те, що десятина в сумі становила великі доходи, виникали різкі зіткнення між окремими категоріями середньовічного суспільства (так, наприклад, вікова боротьба за десятину в [[Польща|Польщі]] між шляхтою і духовенством, про що повідомляє Любович у книзі «Історія реформації в Польщі»).<ref name="http://ru.wikipedia.org/wiki/%D6%E5%F0%EA%EE%E2%ED%E0%FF_%E4%E5%F1%FF%F2%E8%ED%E0.">http://ru.wikipedia.org/wiki/%D6%E5%F0%EA%EE%E2%ED%E0%FF_%E4%E5%F1%FF%F2%E8%ED%E0.</ref>
 
В епоху [[Реформація|реформації]] католицька церква втратила в більшій частині протестантських країн свої мирські володіння і доходи, що стали тепер надбанням світської влади та дворянства. Відбулась [[секуляризація]] церковних володінь. В [[Англія|Англії]] десятина збереглася, і спроба її відмінити, зроблена в епоху першої революції [[XVII століття|століття]], не увінчалася успіхом, бо в англійській церкві десятина йшла на утримання духовенства, і, скасовуючи її, доводилося шукати замість неї інше джерело прибутку. У католицьких державах десятина продовжувала існувати як і раніше, і, наприклад, у [[Франція|Франції]] перед революцією духовенство отримувало близько 125 млн ліврів десятини, яка здебільшого залишалася в руках вищого духовенства. З [[1789]] року почалася епоха скасування десятини, прикладом стала [[Франція]], де революція скасувала десятину, віддавши духовенство на утримання держави. У [[Швейцарія|Швейцарії]] та деяких державах [[Німеччина|Німеччини]] десятина, як і у [[Франція|Франції]], була скасована без будь-якої винагороди для тих установ, на користь яких вона стягувалася, але більшість німецьких держав ([[Нассау]], [[Баварія]], обидва [[Гессен]]а, [[Баден]], [[Вюртемберг]], [[Ганновер]], [[Саксонія]], [[Австрія]], [[Пруссія]] та ін) вдавалися до системи викупу.<ref name="http://ru.wikipedia.org/wiki/%D6%E5%F0%EA%EE%E2%ED%E0%FF_%E4%E5%F1%FF%F2%E8%ED%E0.">http://ru.wikipedia.org/wiki/%D6%E5%F0%EA%EE%E2%ED%E0%FF_%E4%E5%F1%FF%F2%E8%ED%E0.</ref>
З посиленням королівської влади духовенству довелося ділитися десятиною і з ними. Через те, що десятина в сумі становила великі доходи, виникали різкі зіткнення між окремими категоріями середньовічного суспільства (так, наприклад, вікова боротьба за десятину в [[Польща|Польщі]] між шляхтою і духовенством, про що повідомляє Любович у книзі «Історія реформації в Польщі»).<ref name="http://ru.wikipedia.org/wiki/%D6%E5%F0%EA%EE%E2%ED%E0%FF_%E4%E5%F1%FF%F2%E8%ED%E0.">http://ru.wikipedia.org/wiki/%D6%E5%F0%EA%EE%E2%ED%E0%FF_%E4%E5%F1%FF%F2%E8%ED%E0.</ref>
У [[XIX]] столітті десятина втрималася в [[Англія|Англії]], де в [[1836]] році за {{lang-en|Tithe Commutation Act}} у розподілі та способах стягнення цього податку були внесені істотні зміни. У сільських десятинах ({{lang-en|prediales}}) сплата натурою була замінена певною сумою, що називалася {{lang-en|tithe rent-charge}}. Кількість хліба, ячменю і вівса було встановлено раз і назавжди (нормою було прийнято середню кількість за 7 років) і вартість щорічно офіційно визначалась за ринковими цінами та виплачувалась грошима. Крім того, скасовано десятину з рибного промислу, гірського промислу та ін.<ref name="http://ru.wikipedia.org/wiki/%D6%E5%F0%EA%EE%E2%ED%E0%FF_%E4%E5%F1%FF%F2%E8%ED%E0.">http://ru.wikipedia.org/wiki/%D6%E5%F0%EA%EE%E2%ED%E0%FF_%E4%E5%F1%FF%F2%E8%ED%E0.</ref>
 
В епоху [[Реформація|реформації]] католицька церква втратила в більшій частині протестантських країн свої мирські володіння і доходи, що стали тепер надбанням світської влади та дворянства. Відбулась [[секуляризація]] церковних володінь. В [[Англія|Англії]] десятина збереглася, і спроба її відмінити, зроблена в епоху першої революції [[XVII століття|століття]], не увінчалася успіхом, бо в англійській церкві десятина йшла на утримання духовенства, і, скасовуючи її, доводилося шукати замість неї інше джерело прибутку. У католицьких державах десятина продовжувала існувати як і раніше, і, наприклад, у [[Франція|Франції]] перед революцією духовенство отримувало близько 125 млн ліврів десятини, яка здебільшого залишалася в руках вищого духовенства. З [[1789]] року почалася епоха скасування десятини, прикладом стала [[Франція]], де революція скасувала десятину, віддавши духовенство на утримання держави. У [[Швейцарія|Швейцарії]] та деяких державах [[Німеччина|Німеччини]] десятина, як і у [[Франція|Франції]], була скасована без будь-якої винагороди для тих установ, на користь яких вона стягувалася, але більшість німецьких держав ([[Нассау]], [[Баварія]], обидва [[Гессен]]а, [[Баден]], [[Вюртемберг]], [[Ганновер]], [[Саксонія]], [[Австрія]], [[Пруссія]] та ін) вдавалися до системи викупу.<ref name="http://ru.wikipedia.org/wiki/%D6%E5%F0%EA%EE%E2%ED%E0%FF_%E4%E5%F1%FF%F2%E8%ED%E0.">http://ru.wikipedia.org/wiki/%D6%E5%F0%EA%EE%E2%ED%E0%FF_%E4%E5%F1%FF%F2%E8%ED%E0.</ref>
 
У [[XIX]] столітті десятина втрималася в [[Англія|Англії]], де в [[1836]] році за {{lang-en|Tithe Commutation Act}} у розподілі та способах стягнення цього податку були внесені істотні зміни. У сільських десятинах ({{lang-en|prediales}}) сплата натурою була замінена певною сумою, що називалася {{lang-en|tithe rent-charge}}. Кількість хліба, ячменю і вівса було встановлено раз і назавжди (нормою було прийнято середню кількість за 7 років) і вартість щорічно офіційно визначалась за ринковими цінами та виплачувалась грошима. Крім того, скасовано десятину з рибного промислу, гірського промислу та ін.<ref name="http://ru.wikipedia.org/wiki/%D6%E5%F0%EA%EE%E2%ED%E0%FF_%E4%E5%F1%FF%F2%E8%ED%E0.">http://ru.wikipedia.org/wiki/%D6%E5%F0%EA%EE%E2%ED%E0%FF_%E4%E5%F1%FF%F2%E8%ED%E0.</ref>
 
Зараз у ряді Західних країн існує церковний податок, який в обов'язковому порядку виплачують віруючі різних конфесій.