Український словотвір: відмінності між версіями

[[Основоскладання]]&nbsp;— спосіб творення слів шляхом поєднання твірних основ кожного зі слів, що входять до базової сполуки&nbsp;— підрядної чи сурядної (''хмарочос ← хмари чесати, життєпис ← життя писати, хвилеріз ← хвилі різати, лісостеп ← ліс і степ, синьо-жовтий ← синій і жовтий, кисло-солодкий ← кислий і солодкий''). Словотворчим афіксом у таких випадках виступає інтерфікс&nbsp;— морфема, яка сполучає твірні основи. Цей спосіб творення може супроводжуватися суфіксацією (''правосторон'''н'''ій ← права сторона, однобіч'''н'''ий ← один бік, сільськогосподар'''ськ'''ий ← сільське господарство''). Прикметники, утворені на базі сурядної сполуки слів, пишуться через дефіс (''блакитно-синій, студентсько-викладацький, науково-технічний, мовно-літературний''), а прикметники, утворені на базі підрядної сполуки&nbsp;— разом (''народногосподарський, лівобережний, важкоатлетичний, західноукраїнський''). Складання може відбуватися і без інтерфікса (''всюдихід ← всюди ходити''). Окремо виділяють складання слів (''батько-мати ← батько і мати, хліб-сіль ← хліб і сіль, мед-пиво ← мед і пиво, срібло-золото ← срібло і золото, туди-сюди ← туди і сюди''). Твірні основи можуть укорочуватися при поєднання, тоді цей спосіб словотвору називається [[телескопія|телескопією]]. Слова, утворені способом складання, називаються складними<ref>Клименко Н.&nbsp;Ф.&nbsp;Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській мові. К., 1984</ref>.