Заміхів (Україна): відмінності між версіями

 

Згідно з історичними документами найвірогідніше поселення з назвою Заміхів виникло в XVI столітті, так як до цього часу в історичних документах воно не згадувалось, але фрагменти предметів трипільської культури, які знаходять тут, говорять про раннє заселення території. Можливо свою назву село отримало від прізвища польської родини Замеховських, які володіли землями на Поділлі в XV—XVI столітті. Інше походження назви Заміхів — територія, куди зі всіх усюд приходили покупці купувати шкіряні «міхи» для млинів, які тут майстрували на місцевому шкіряному заводі і продавали на тутешніх торгах, базарах і ярмарках.

 

 

 

У архівних документах згадуєтся, що на 1891 р. тут існувала синагога і молитовна школа. З початком XX ст. зростає чисельність населення містечка. Так на 1905 рік тут нараховувалося 399 дворів та 2392 жителі. У економічному житті Заміхова відбулися деякі зміни. Більш організовано почали скликатися торги, кожного вівторка через два тижні. Новим, що з'явилося у містечку від 1893 року, — міщанське управління, а також поштова станція. Належало містечко у цей час М. І. Морачинській.

У 1922 році з місцевих комуністів було створено партосередок КПУ і кредитно-кооперативне товариство «Господар». З початком [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]] Заміхів був окупований німецькими військами. Період окупації тривав з 13 серпня 1941 року до 27 березня 1944 року. За цей час було забрано на примусові роботи до Німеччини 130 чоловік, 20 липня 1942 року було вигнано, а згодом розстріляно 245 євреїв. Уже в перші місяці окупації у селі діяла підпільна патріотична група, яку очолював П. В. Корчовий. З наближенням звільнення краю [[Червона армія|Червоною Армією]] підпільники влилися до партизанського з'єднання ім. Щорса. 27 березня 1944 року війська [[38-а армія (СРСР)|38 Армії]] генерал-полковника [[Москаленко Кирило Семенович|Москаленка К. С.]], що входила до [[Перший Український фронт|Першого Українського фронту]], звільнили с. Заміхів.

 

* '''Костел Св. Яна Непомука''' (мур.), 1808—1820 рр.; охоронний номер та номер у комплексі: 1696/0

''Історія будівництва'': Дерев'яний костел св. Яна Непомука збудовано у 1749&nbsp;р. Новий кам'яний костел збудовано на його місці у 1808&nbsp;р.<ref>[Приходы и церкви Подольской епархии.&nbsp;— ТПЕИСК, 1901 г., т. 9., с.912&nbsp;— 913]</ref>. Парафія діяла в 1850&nbsp;р.<ref>["Джерела до історії розмежування латинських єпархій в Російській імперії в с.19 ст." Т. 1, ч. 1]</ref>

''Архітектурні особливості'': Кам'яно-цегляний, прямокутний в плані, базилікальний, тринавний. С северной стороны&nbsp;— помещение с интересной деревянной винтовой лестницей, ведущей на хоры. Под полом восточного нефа&nbsp;— сводчатый склеп. Главный неф перекрыт полуциркульным сводом с распалубками, боковые нефы&nbsp;— крестовыми сводами. Главный фасад украшен фланкирующими вход спаренными ионическими полуколоннами, завершается треугольным фронтоном и аттиком с лепниной. В 1844—1850 гг. был увенчан каменной скульптурой. Боковые фасады памятника расчленены лопатками. Венчающий карниз&nbsp;— с модульонами. Стены внутри оштукатурены, украшены пилястрами тосканского ордера и карнизами. Пол из каменных шлифованных плит, в алтарной части&nbsp;— кирпичный. Крыша двускатная, кровля&nbsp;— железная. [ПГА, т. 4, с. 223] З північного боку&nbsp;— приміщення з цікавими дерев'яними гвинтовими сходами, що ведуть на хори. Під підлогою східної нави&nbsp;— склеп. Головний фасад прикрашений спареними іонічними півколонами, що фланкують вхід та завершується трикутним фронтоном і атикою з ліпниною. У 1844—1850&nbsp;рр. був увінчаний кам'яною скульптурою. Бічні фасади пам'ятника розчленовані лопатками. Стіни усередині поштукатурені, прикрашені пілястрами тосканського ордеру і карнизами. Підлога з кам'яних шліфованих плит, у вівтарній частині&nbsp;— цегляне покриття. Дах двосхилий, крівля&nbsp;— залізна.<ref>[Памятники градостроительства и архитектуры УССР: иллюстрированный справочник-каталог.&nbsp;— К. : Будівельник, 1983 г.]</ref>

 

== Див. також ==