Бібіков Іван Іванович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Створена сторінка: {{Державний діяч | українське ім'я = Бібіков Іван Іванович | оригінальне ім'я = Бибико...
 
мНемає опису редагування
Рядок 32:
| чоловік =
| дружина = Іванова Горпина Артамонівна
| діти = Петро, Степан
| нагороди = {{орден Святого Олександра Невського}} (1742 р.)
| автограф =
Рядок 48:
В 1722-1723 роках працював прокурором [[ревізійної служби колегія|ревізійної служби колегії]], а з 1723 року за рішенням імператора [[Петро I|Петра I]] - обер-прокурором [[Правлячий сенат|Сенату]].
 
За особистою вказівкою [[Катерина I|Катерини I]] 22 лютого 1727 року був призначений президентом знову заснованої ревізійної служби колегії. <ref> Сухарева Ольга Владимировна. Кто был кто в России от Петра I до Павла I [Текст] / О.&nbsp;В.&nbsp;Сухарева.&nbsp;— М. : Астрель ; М. : АСТ ; М. : Люкс, 2005.&nbsp;— 704 с.&nbsp;— ISBN 5-17-023261-6 </ref>
 
В 1731-1732 роках працював [[Білгородська губернія|Білгородським губернатором]]. Потім перебува у складі армії «''для вспоможения в министерских делах''» у [[Персія|Персії]].
Рядок 60:
11 червня 1742 року був призначений на посаду керівника [[Правління гетьманського уряду]] замість графа [[Бутурлін Олександр Борисович|Бутурліна Олександра Борисовича]]. <ref>Макидонов А.&nbsp;В.&nbsp;Персональный состав административного аппарата Новороссии XVIII века.&nbsp;— Запорожье: Просвіта, 2011.&nbsp;— С. 289.</ref> із завданням:
 
{{цитата|«''в Малой России быть главным командиром… иметь в ведомстве своем министерскую и генеральную войсковую канцелярию и в правлении дел поступать по данным указам прежним командирам''» <ref> Сухарева Ольга Владимировна. Кто был кто в России от Петра I до Павла I [Текст] / О.&nbsp;В.&nbsp;Сухарева.&nbsp;— М. : Астрель ; М. : АСТ ; М. : Люкс, 2005.&nbsp;— 704 с.&nbsp;— ISBN 5-17-023261-6 </ref> }}
 
Помер 24 травня 1745 року у [[Глухів|Глухові]]. Після цього на посаду керівника [[Правління гетьманського уряду]] імператриця [[Єлизавета Петрівна]] нікого не призначала, бо на прохання української старшини відновлювала привілеї, щоб здобути собі прихильність України.