Вересай Остап Микитович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Shynkar (обговорення | внесок) |
→Життєпис: уточнення |
||
Рядок 38:
Понад сорок років мандрував містами і селами України. Його помітив [[художник]] [[Жемчужников Лев|Лев Жемчужников]], який записав від Остапа Вересая кілька пісень, намалював його [[портрет]] і познайомив з [[Куліш Пантелеймон|Пантелеймоном Кулішем]], який також записав від нього кілька пісень. Куліш розповів про Вересая [[Шевченко Тарас Григорович|Тарасові Шевченку]], який [[1860]] року послав Вересаєві гроші та свого [[Кобзар (збірка)|«Кобзаря»]] з підписом: «Брату Остапу від Т. Г. Шевченка». [[Жемчужников Лев|Л. Жемчужников]] та [[Куліш Пантелеймон|П. Куліш]] умовили Остапа Вересая взяти до себе кількох учнів: [[Василь Бублик|Василя Бублика]] з Никонівки, Ярохтея з Березівки, [[Антон Негрій|Антона Негрія]] з Калюжинець та Янголя з Березівки, які продовжили традиції свого вчителя.
[[Файл:Вересай Остап з дружиною.jpg|міні|200пкс|Остап Вересай з дружиною Пріською. Київ, кінець вересня 1873 р.]]
У Сокиринцях Вересай одружився з удовою Пріською Сенчук, гарною співачкою і танцюристкою. Завдяки [[Куліш Пантелеймон|Кулішеві]], [[Жемчужников Лев|Жемчужникову]], гостям, що приїжджали в Сокиринці в маєток [[Галаган Григорій Павлович|Г. Ґалаґана]], Вересаєм, його майстерною грою на [[бандура|бандурі]], жанровим розмаїттям [[кобзар]]евого [[репертуар]]у зацікавилися [[Лисенко Микола Віталійович|М. Лисенко]], [[О. Русов]], [[О. Міллер]], [[П. Мартинович]], [[Сластіон Опанас Георгійович|О. Сластіон]], [[Чубинський Павло|П. Чубинський]], які пропагували його творчість.
[[1871]] року Остап Вересай вперше відвідав [[Київ]], де співав на відкритті [[Колегія Галагана|Колегії Ґалаґана]]. [[28 вересня]] [[1873]] року, на пропозицію Григорія Ґалаґана, було скликано засідання Південно-західного відділу [[Російське географічне товариство| Російського географічного товариства]], дійсний член якого Микола Лисенко виголосив реферат ''«Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваних кобзарем Вересаєм»''. На засіданні Остап Вересай виконав кілька дум, які вразили слухачів.
У [[1874]] році Остап Вересай виступає у Києві на [[III Археологічний з'їзд|III Археологічному з'їзді]], а після нього — на концерті, влаштованому [[Старицький Михайло Петрович|М.Старицьким]], в якому взяв участь хор під керівництвом [[Лисенко Микола Віталійович|М. Лисенка]]. У звіті про з'їзд начальник Київського жандармського губернського управління пише рапорт вищому начальству про те, що «Остап Вересай своїми поетичними піснями і типовим виглядом сприяв збудженню симпатій до гетьманщини…».
[[1875]] року у супроводі М. Лисенка та [[Чубинський Павло|П. Чубинського]] Вересай побував у [[Санкт-Петербург|Петербурзі]], де виступив на засіданні Російського географічного товариства, в Музеї етнографії і старожитностей, у Петербурзькому залі Благородного зібрання, на засіданні Слов'янського
III відділення, занепокоєне успіхом у глядачів дум та історичних пісень, виконуваних О. Вересаєм, припиняє гастролі. По дорозі з Петербурга, у [[Прилуки|Прилуках]], Вересая заарештували на базарі за пісню «Про правду й неправду» і посадили до [[в'язниця|в'язниці]]. У поліції під час допиту Вересая врятувала табакерка, подарована йому в царському палаці в Петербурзі князями, і його звільнили.
| |||