Море Лаптєвих: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
м Біогеографія бентосу. за допомогою AWB
Рядок 23:
}}
 
'''Ла́птєвих мо́ре''' ({{lang-sah|Лаптевтар байҕаллара}})&nbsp;— [[окраїнне море]] [[Північний Льодовитий океан|Північного Льодовитого океану]], біля північного узбережжя [[Азія|Азії]], між островами [[Північна Земля]] та [[Новосибірські острови|Новосибірськими]]<ref name="УРЕ"/><ref name="СГЕ2"/><ref name="ВРЕ"/>. Зі сходу море сполучається протоками зі [[Східно-Сибірське море|Східно-Сибірським морем]], а на заході з [[Карське море|Карським]], на півночі вільно сполучається з вкритими кригою водами Північного Льодовитого океану<ref name="Britannica"/>. Площа акваторії моря 663 тис. км², об'єм вод 353 тис. км³<ref name="МЕСУРЕ"/><ref name="УРЕМЕС"/>. Переважні глибини 30&nbsp;— 80&nbsp;м, середня глибина 533&nbsp;м, найбільша глибина 3385&nbsp;м<ref name="УРЕ"/>. Материкові береги низовинні, розчленовані затоками<ref name="УРЕ"/>. Острови розташовані переважно у західній частині моря, вони мають високі, уривисті береги, з прошарками льоду. Температура води влітку +8…+10&nbsp;°C у прибережній частині і +2…+3&nbsp;°C (у центральній частині). Солоність води взимку від 20—25&nbsp;‰ на південному сході до 34&nbsp;‰ на півночі, влітку&nbsp;— 5—10&nbsp;‰. Більшу частину року море вкрите кригою. Порт [[Тіксі (смт)|Тіксі]] ([[Росія]])<ref name="УРЕ"/>.
 
== Назва ==
Рядок 93:
=== Зима ===
[[Файл:Laptev sea sunset.JPG|міні|праворуч|Весняна надвечірня завірюха]]
Узимку південно-східна частина моря знаходиться переважно в зоні впливу [[Атмосферний антициклон|області високого атмосферного тиску]] відрогу Сибірського антициклону; північна&nbsp;— гребня [[Полярний антициклон|Полярного максимуму]], до західної частини іноді підходить улоговина [[Ісландський мінімум|Ісландського мінімуму]]. Тому в цей сезон переважають південні і південно-західні вітри зі швидкістю 8 м/с,&nbsp;яка зменшується до [[штиль|штилів]] наприкінці сезону<ref name="Залогін1982"/>. Повітря сильно вихолоджується, його температура над морем в загальному знижується з північного заходу на південний схід до середньомісячних значень в січні -26…-29&nbsp;°C, мінімальні можуть сягати нижче за -50&nbsp;°C<ref name="ВРЕ"/><ref name="Залогін1982"/>. Спокійна і малохмарна зимова погода переривається рідкісними циклонами, що проходять смугою трохи південніше моря. Циклональна діяльність викликає сильні холодні північні вітри і [[завірюха|завірюхи]], які тривають кілька днів<ref name="ВРЕ"/>.
 
=== Літо ===
У теплий сезон починається руйнування областей високого атмосферного тиску і стає менш помітною улоговина низького тиску. Барична обстановка нагадує зимову, але більш розмита, тому весняні вітри мають дуже нестійкі напрямки, окрім південних іноді дмуть північні. Зазвичай вітри рвучкі, але невеликої сили. Переважає хмарна холодна погода. Влітку Сибірський максимум відсутній, а Полярний максимум досить слабкий. На південь від моря тиск знижений, над самим морем він трохи підвищений. Внаслідок цього найчастіше дмуть північні вітри зі швидкістю 3-4 м/с. Сильні вітри (швидше за 20 м/с) влітку не спостерігаються<ref name="Залогін1982"/>. Загалом місяців із середньою температурою вище нуля не більше трьох (червень-серпень) на півдні, не більше одного (серпень) на півночі<ref name="ВРЕ"/><ref name="Britannica"/>. Температура повітря неухильно підвищується, середньомісячні значення в серпні досягають максимуму, +1…+5&nbsp;°C над центральною частиною моря. На узбережжі в закритих бухтах повітря значно прогрівається, так у бухті Тіксі спостерігалась максимальна температура +32,7&nbsp;°C, хоча трапляється таке рідко<ref name="Залогін1982"/>. Для літа характерне посилення циклонічної діяльності, над південною частиною моря часто проходять циклони, над морем встановлюється похмура погода з безперервною мрячкою, часті [[туман]]и<ref name="ВРЕ"/><ref name="Britannica"/>. Наприкінці серпня починає формуватися Сибірський максимум, починається перехід до осені. Восени нестійкі вітри, переважно південного напрямку, посилюються до [[шторм]]ових. Циклональна діяльність і [[хмарність]] зменшуються<ref name="Залогін1982"/>.
 
== Гідрологія ==
Рядок 102:
 
=== Температура води ===
Більшу частину року температура морської води близька до точки замерзання<ref name="ВРЕ"/>. У холодні сезони температура вод швидко знижується восени, а взимку на поверхні від -0,8&nbsp;°C ([[Моустах|острів Моустах]]) до -1,7&nbsp;°C ([[мис Челюскін]])<ref name="МЕС"/>. У перші місяці весняного прогріву відбувається танення льоду, на яке витрачається велика кількість енергії, що надходить, тому температура води залишається зимовою. Тільки в прибережних районах, особливо біля гирлових областей, які раніше за інші акваторії очищаються від льоду, температура води підвищується. Загалом температура води знижується з півдня на північ і зі сходу на захід (бо теплі річкові води надходять в південно-східну акваторію моря)<ref name="МЕС"/>. Влітку поверхня моря прогрівається до +10…+14&nbsp;°C на півдні (губа Буор-Хая), до +3…+5&nbsp;°C в центральних районах, +0,8…1,0&nbsp;°C поблизу Котельного та миса Челюскін<ref name="Залогін1982"/>.
 
Вертикальний розподіл температури води неоднаковий в холодний і теплий сезони. Взимку в районах з глибинами до 50-60&nbsp;м температура морської води ізостатична від поверхні до дна. У прибережній зоні вона дорівнює -1,0…-1,2&nbsp;°C, а у відкритому морі біля -1,6&nbsp;°C. Над великими глибинами на горизонтах 50-60&nbsp;м температура води підвищується до +0,1…+0,2&nbsp;°C, що пояснюється припливом інших солоніших вод. На півночі в районах значних глибин температура морської води від'ємна в поверхневому шарі 100&nbsp;м, нижче якого вона підвищується до +0,6..+0,8&nbsp;°C, а нижче 300&nbsp;м вона знову повільно знижується аж до самого дна. Такі значення підвищеної температури морської води в шарі 100—300&nbsp;м пов'язані з проникненням теплих атлантичних вод з [[Центральний Арктичний басейн|Центрального Арктичного басейну]]. Влітку верхній шар товщиною 10-15&nbsp;м добре прогрівається до значень +8…+10&nbsp;°C в південно-східній частині, +3…+4&nbsp;°C в центральній. Глибше, на горизонті 25&nbsp;м, температура різко знижується до -1,4…-1,5&nbsp;°C й ізостатична до самого дна. У західній частині моря, де прогрів менший, ніж на сході, такі різкі відмінності температури за вертикальним розрізом майже не спостерігаються<ref name="Залогін1982"/>.
 
=== Солоність ===
[[Солоність морської води|Солоність вод моря]] неоднакова як в просторі, так і в часі, й досить мінлива&nbsp;— від 1 до 34&nbsp;‰. Загалом переважають опріснені води солоністю 20-30&nbsp;‰<ref name="ВРЕ"/>. Розподіл солоності по поверхні досить складний&nbsp;— загалом збільшується з південного сходу на північний захід і північ, від району найбільшого притоку прісних материкових річкових вод, які за рік могли б дати за рік шар 135&nbsp;см прісної води (друге місце в світі після стоку до Карського моря)<ref name="Залогін1982ВРЕ"/><ref name="ВРЕBritannica"/><ref name="BritannicaЗалогін1982"/>.
 
Взимку за мінімального річкового стоку та інтенсивному льодоутворенні солоність поверхневих морських вод найбільша, на заході вона вища (34&nbsp;‰ поблизу мису Челюскіна), ніж на сході (25&nbsp;‰ поблизу острова Котельного). На початку весни солоність залишається досить високою, а в червні, з початком танення льодів, починає знижуватись. Влітку, за максимального річкового материкового стоку, солоність морської води характеризується найнижчими значеннями, особливо в південно-східній частині моря (нижче 5&nbsp;‰ у губі Буор-Хая). На заході моря, трохи на північ від лінії острів Петра&nbsp;— мис Анісій, більш солоні води (30-32&nbsp;‰). Тобто на сході опріснені води просуваються на північ, а на заході солоні води спускаються на південь. Восени річковий стік скорочується, в жовтні починається льодоутворення, тому відбувається поступове осолонення поверхневих вод<ref name="Залогін1982"/>.
Рядок 120:
* Конвергентні води утворюються в зонах змішування річкових і поверхневих арктичних вод, через сильний вплив берегового стоку. Водні маси тут мають відносно високу температуру й низьку солоність. На кордоні розподілу річкових і арктичних вод (5-7 м) утворюються великі градієнти солоності та густини.
* Теплі атлантичні води поширені на півночі над значними глибинами під товщею поверхневих арктичних вод. Вони проникають сюди від Шпіцбергена за 2,5-3 роки, трохи вихолоджуючись ніж над жолобами Карського моря.
* Холодні придонні води (температура -0,4…-0,9&nbsp;°C) на горизонтах 800—1000&nbsp;м. Солоність їхня майже однорідна&nbsp;— 34,90-34,95&nbsp;‰. Формуються вони шляхом опускання охолоджених вод моря материковим схилом на великі глибини.
 
=== Конвекція ===
Рядок 128:
 
=== Морські течії ===
Загальна циркуляція поверхневих вод моря Лаптєвих має характер циклонічної, що утворює прибережний потік, який рухається уздовж материка із заходу на схід, де посилюється течією вод річки Лени&nbsp;— [[Ленська течія|Ленською течією]]<ref name="СГЕ2"/><ref name="Залогін1982ВРЕ"/><ref name="ВРЕЗалогін1982"/>. Невелика частина вод прибережного потоку йде через протоку Саннікова до Східно-Сибірського моря. Велика частина потоку відхиляється на північ і північний захід у вигляді [[Новосибірська течія|Новосибірської течії]] виходить за межі моря й з'єднується з [[Трансарктична течія|Трансарктичною течією]]<ref name="МЕС"/>. У північно-західній частині моря поблизу Північної Землі відгалужується [[Східно-Таймирська течія]], яка рухається на південь уздовж східних берегів Північної Землі, півострова Таймир і замикає циклонічне кільце<ref name="Залогін1982"/>.
 
Швидкість течії в цьому коловороті невелика (2 см/с), а всередині&nbsp;— зона затишшя. Залежно від великомасштабної баричної обстановки центр циклонічної циркуляції розташовується то в північній частині моря, то зміщується в бік Північної Землі. Відповідно виникають відгалуження від основних потоків. Постійні течії порушуються приливними. Циркуляція вод не ясна ще в деталях, особливо щодо руху в нижніх горизонтах, вертикальних складових<ref name="Залогін1982"/>.
Рядок 144:
Море Лаптєвих вкрито [[Морська крига|морською кригою]] різної товщини і віку з жовтня по травень, тобто більшу частину року<ref name="ВРЕ"/>. Західна частина моря загалом більш льодовита ніж східна<ref name="Залогін1982"/>.
 
Льодоутворення починається в кінці вересня і проходить одночасно по всьому простору моря<ref name="СГЕ2"/>. Взимку в неглибокій (до 20-25&nbsp;м) східній частині розвивається великий [[Припай|припай]] (до сотень кілометрів від берега) товщиною до 2&nbsp;м. Площа цього припая дорівнює приблизно 30&nbsp;% площі моря. У західній та північно-західній частинах моря припай невеликий і утворюється не кожну зиму. На північ від припаю дрейфуюча крига. Взимку крига постійно виноситься на північ, тому за припаєм утворюються великі площі [[Ополонка|ополонок]] і молодої криги. При майже постійному винесенні льодів з моря на північ взимку за припаєм зберігаються значні простори ополонок і молодого льоду: [[Східна Північноземельська ополонка|Східна Північноземельська]], [[Таймирська ополонка|Таймирська]], [[Ленська ополонка|Ленська]] і [[Новосибірська ополонка|Новосибірська]]<ref name="Залогін1982"/>.
 
<center>
{| class="colours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
|-
|[[Файл:Siberia.A2001184.0235.250m.jpg|border|170px|]]
|[[Файл:Laptev sea ice hummocks.JPG|border|195px|]]
|[[Файл:Laptev sea.JPG|border|170px|]]
|-
|<div style='text-align: center;'><small>Льодова обстановка<br/>південно-східної акваторії влітку<br/>(ліва частина знімку)</small></div>
Рядок 182:
 
== Біологія ==
Акваторія моря утворює окремий [[екорегіон]] моря Лаптєвих арктичної морської зоогеографічної провінції<ref name="Spalding2007"/>. У [[Зоогеографічне районування|зоогеографічному]] відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200&nbsp;м відноситься до [[арктична циркумполярна біогеографічна область|арктичної циркумполярної області]] арктичної зони<ref name="ЖЖ1"/>.
 
Головним продуцентом біомаси в морі слугує [[фітопланктон]], представлений [[Діатомові водорості|діатомовими водоростями]]. [[Зоопланктон]] представляють численні [[інфузорії]], [[коловертки]], [[Веслоногі|веслоногі рачки]], [[амфіподи]]. [[Бентос]] складають [[форамініфери]], [[багатощетинкові черви]], [[Рівноногі|рівноногі рачки]] ([[Морський тарган солонуватоводний|морський тарган]] ''Saduria entomon''), [[молюски]], [[мшанки]]<ref name="ВРЕ"/>.
 
Рядок 188 ⟶ 190:
Морські ссавці представлені [[нерпа|нерпою]] (''Pusa''), [[морж]]ом (''Odobenus rosmarus''), [[білуха|білухою]] (''Delphinapterus leucas'')<ref name="ВРЕ"/>.
 
На узбережжі водяться [[північний олень]] (''Rangifer tarandus''), [[Лемінг|лемінгилемінг]]и (''Lemmus''), [[Ховрах|ховрашки]] (''Spermophilus''). Серед хижаків&nbsp;— [[білий ведмідь]] (''Ursus maritimus'') і [[Песець|полярний песець]] (''Vulpes lagopus'')<ref name="СГЕ2"/>.
 
Влітку в дельтах і гирлах річок гніздяться численні стада [[гуси|гусей]], [[кулики|куликів]] та інших водоплавних птахів. Постійно в [[тундра|тундрі]] мешкають [[полярна сова]] (''Bubo scandiacus'') і [[Полярна куріпка|куріпка]] (''Lagopus muta''). На скелях узбереж островів&nbsp;— [[Пташиний базар|«пташині базари»]] [[Морські птахи|морських птахів]]&nbsp;— [[кайра|кайри]] (''Uria''), [[чистик]]и (''Cepphus''), [[Мартин (птах)|мартини]] (''Larus'')<ref name="СГЕ2УРЕ"/><ref name="УРЕСГЕ2"/>.
 
== Господарське використання ==
Рядок 197 ⟶ 199:
=== Порти ===
[[Файл:Tiksi.jpg|міні|праворуч|Головний морський порт&nbsp;— Тіксі]]
Головний напрямок його економіки&nbsp;— [[транспорт|транспортні перевезення]] [[Північний морський шлях|Північним морським шляхом]]<ref name="УРЕ"/>. Провідне місце в них займає транзит вантажів і певну роль відіграють доставка і відправлення вантажів в кінцеві пункти, головним чином порт [[Тіксі]]<ref name="УРЕ"/>. Вантажообіг порту Тіксі починаючи з 2008 року невпинно зростає від нульових значень в 1990-2000-х роках до 358 тис. тон в 2012<ref name="Тикси(порт)"/>. В порту використовують 8 суховантажних причали, 2 допоміжних, нафтоналивний причал із 2 затоплених [[ліхтер]]ів у вигляді літери «Т». Завозиться паливо, продукти харчування, промислові товари, обладнання, будівельні матеріали; вивозиться&nbsp;— ліс, лісоматеріали<ref name="Тикси(порт)Britannica"/><ref name="BritannicaТикси(порт)"/>.
 
Серед інших портів місцевого значення: [[Усть-Оленьок]] в гирлі Оленька, [[Хайир]] в гирлі Яни. Велике значення для інфраструктури моря мають також річкові порти в басейні моря, бо для Східного Сибіру річки залишаються головними транспортними магістралями: [[Хатанга]] на Хатанзі, [[Урюнг-Хая]] і [[Саскилах]] на Анабарі, [[Таймилир]] і [[Тюмяті]] на Оленьку, [[Тіт-Ари]] і [[Чекуловка]] на Лені, [[Хайир]] на Омолоні, [[Козаче (Якутія)|Козаче]] на Яні.
Рядок 235 ⟶ 237:
<ref name="Хмизніков">{{ref-ru}} ''Хмызников П. К.'' Описания плаваний судов в море Лаптевых и в западной части Восточно-Сибирского моря с 1878 по 1935 года.&nbsp;— {{comment|Л.|Ленинград}}, 1937.</ref>
<ref name="Britannica">{{ref-en}} [http://www.britannica.com/place/Laptev-Sea Laptev Sea] // [[Encyclopædia Britannica]].</ref>
<ref name="Spalding2007">{{ref-en}} ''Mark D. Spalding'' et al. [http://bioscience.oxfordjournals.org/content/57/7/573.abstract Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas.] [[BioScience]] Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707</ref>
<ref name="ЖЖ1">{{ref-ru}} [[Жизнь животных]]. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора [[Зенкевич Лев Олександрович|Л.&nbsp;А.&nbsp;Зенкевича]].&nbsp;— {{comment|М.|Москва}} : Просвещение, 1968.&nbsp;— с. 576.</ref>
}}
 
Рядок 245 ⟶ 249:
{{Моря}}
{{ВП-портали|Географія|Океанологія|Азія|Арктика|Росія}}
{{DEFAULTSORT:Лаптєвих}}
 
{{DEFAULTSORT:Лаптєвих}}
[[Категорія:Море Лаптєвих|*]]
[[Категорія:Моря Північного Льодовитого океану|Лаптєви]]