Оглоблін Дмитро Олексійович: відмінності між версіями

У 1930 році Дмитра Олексійовича обрано на посаду ученого спеціаліста Всесоюзного інституту захисту рослин у Ленінграді. Тут він обіймав посаду наукового керівника сектора загальної ентомології (1931—1933), завідуючогозавідувача секцієюсекції систематики (1931—1937). Його обрали й старшим науковим співробітником (1931), а потім — завідувачем [[колеоптерологія|колеоптерологічним]] відділеннямвідділення Зоологічного інституту (ЗІНу) Академії Наукнаук СРСР.

ЯкеЯк вчений Дмитро Олексійович був надзвичайно вимогливим до підготовки власних публікацій. Він збирав величезний за обсягом матеріал, який давав надійний фундамент його науковим розробкам. Він не робив висновків, у яких мав хоч краплю сумнівів. Це примушувало його знову і знову перевіряти факти, відкладаючи перевірку до нагоди, до наступних польових сезонів. Тож, його праці мали неабияку переконливість і достовірність. Але, з іншого боку, через таку вимогливість дещо з капітального доробку ентомолога лишилися незавершеними і не надрукованими, хоча частина його була практично готова для друку.

Багато років Д. О. Оглоблін накопичував та упорядковував колекцію та відомості щодо [[личинка|личинок]] жуків. На його прохання ентомологи всієї країни збирали відповідний польовий та лабораторний матеріал і надсилали його Оглобліну. Він планував підготувати докторську дисертацію, присвяченупро личинкамличинок твердокрилих. Та не судилося… Лишилися й необробленими зібрані ним вагомі матеріали стосовно [[Трипси|трипсів]] (Strepsiptera).

Дмитро Олексійович не був, як то кажуть, «кабінетним вченим» і відгукувався на потреби практики. Він організував вивчення в масштабах країни небезпечного шкідника злаків&nbsp;— [[Гессенська муха|гессенської мухи]]. В Україні вчений створив і керував мережею пунктів спостереження за сільськогосподарськими шкідниками, відстежував ситуацію зі шкідниками [[Бобові |бобових]] культур. У Європейській частині СРСР та Казахстані він систематично (1929—1932) вивчав динаміку шкідливого лучного метелика. Вчений підготував низку робіт, що мали допомогти у захисті культивованих рослих від комах-шкідників<ref> Наприклад: Жуки-чернотелки и их личинки, вредящие полеводству //Труды Полтавской с.-х. опытной станции, 1927, т. 61, 60 с. (разом з А.&nbsp;Н.&nbsp;Колобовою); Инструкция для обследования фауны земляных блох (Halticini), повреждающих сахарную свеклу. Киев, изд. Сахаротреста, 15 с.; Про видовий склад земляних блох, які пошкоджують цукрові буряки в УРСР // Записки Полтавського агрокооперативного техникума, 1928, т. 1</ref>.