Горбулів: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 36:
'''Горбулів''' — [[село]] в [[Україна|Україні]], в [[Черняхівський район|Черняхівському районі]] [[Житомирська область|Житомирської області]].</blockquote>
== Розташування ==
Село Горбулів є центром сільської Ради,
== З історії села ==
Як говорить легенда село засноване ще за часів Київської Русі. У 1151 році князь Андрій Боголюбський побудував у селі монастир. Назву Горбулів населений пункт дістав (як розповідав старожил цього села Трохименко Федір Антонович) від того, що колись подорожні, їхавши чи йшовши по шляху із села Моделева чи Потіївки на Житомир, з лівої сторони бачили величезний горб, який в народі називали Дівич-горою. Далі йшло поселення, яке перші поселенці називали Горбулів (тобто горб у ліво).
Історія поселення сягає в сиву давнину. Воно уже існувало десь в ХІІ столітті і під час нашестя татаро-монгольського хана Батия було повністю зруйноване. В письмових джерелах село згадується в 1584 році.
З 1910 року, зусиллями італійського підприємця на прізвище Ліва, в селі розпочато розробку покладів каміння [[лабрадорит]]у, пам'ятники з якого експортуються до Італії. Розробка каміння триває й дотепер – у Горбулеві працює 3 кар'єри.
Радянська влада в селі була встановлена на початку 1918 року. В роки громадянської війни на території Горбулева і навколишніх сіл діяв загін, що воював проти радянської влади, яким керував житель села Соколовський. Загін був знищений і [[Дмитро Соколовський]] убитий в 1919 році. 7 листопада 1924 року в селі споруджено пам'ятник жертвам революції.▼
1917 року, одразу після проголошення [[УНР]], Горбулівське парафіяльне училище, зусиллями Тимофія Соколовського (батька [[Соколовська Олександра|Олександри]] та [[Дмитро Соколовський|Дмитра Соколовських]]), стає однією з перших українських гімназій на Центральному Поліссі, директором якої стає дружина його сина Дмитра – Надія Соколовська.
▲Село Горбулів є центром сільської Ради, воно розташоване за 25 км від районного центру смт. Черняхів та залізничної станції Горбаші і за 49 км від обласного центру Житомира. В селі понад 600 дворів, населення до 2 тис. чоловік. Сільській раді підпорядковано хутір Науменка.
▲Радянська влада в селі була встановлена на початку 1918 року. В роки громадянської війни на території Горбулева і навколишніх сіл діяв загін, що воював проти радянської влади, яким керував житель села Соколовський. Загін був знищений
У Горбулеві донедавна розміщувалась центральна садиба колгоспу «Батьківщина», який мав в користуванні 3,3 тис. га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2,7 тис. орної землі. Колгосп організований в 1928 році. Перший голова — Петрученко Сергій Іванович, 1904 р.н., чл. КПРС, загинув під час [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]].▼
На початку 30-х років у с.Горбулів була створена Горбулівська дільнична лікарня на 25 ліжок з пологовим відділенням.
Під час [[Голодомор]]у Горбулів утратив 68 дорослих та 14 дітей.
В селі працює середня школа, де 29 вчителів навчають 400 учнів, клуб на 150 місць, бригадний клуб в селі Науменка, дві бібліотеки з книжковим фондом 17,5 тис. примірників, дільнична лікарня на 25 ліжок, пологовий будинок, аптека, поштове відділення, ощадна каса, п'ять магазинів, дві майстерні побутового обслуговування.▼
▲У Горбулеві донедавна розміщувалась центральна садиба колгоспу «Батьківщина», який мав в користуванні 3,3 тис. га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2,7 тис. орної землі. Колгосп організований в 1928 році. Перший голова — Петрученко Сергій Іванович, 1904 р.н., чл. КПРС, загинув під час [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]]. Колгосп мав шість виробничих і одну тракторну бригаду. З допоміжних підприємств колгосп мав пункт переробки льону, цех по виготовленню полірувальної продукції з каменю, в селі досі залишився вітряк. Розробка каменю почалася ще в 1905 році. На території села розміщалась Горбулівська сільгосптехніка, яка займалась ремонтом машин для навколишніх сіл.
В період [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]] 354 жителі Горбулева пішли на фронт. В перших числах липня 1941 року німці вступили в Горбулів. В середині липня 1941 року тут почав діяти партизанський загін під керівництвом К. Д. Дружинського. Він успішно проводив бойові операції, знищував нацистів, їхню техніку, займався розвідкою і дані передавав за лінію фронту радянському командуванню.
Рядок 58 ⟶ 63:
На початку серпня 1941 року між селами Горбулів і Моделів загін вступив у бій з нацистами. В ньому загинули майже всі партизани, а пораненого командира К. Д. Дружинського окупанти схопили і розстріляли. Це був один із перших партизанських загонів, який воював в районі села Горбулів. Нацисти з Горбулева розстріляли 10 чоловік, спалили 88 будівель, вислали до Німеччини понад 300 чоловік.
В період окупації в Горбулеві діяла підпільна організація, якою керував Д.Яковенко. Вона мала безпосередній зв'язок з Потіївською підпільною організацією, якою керував в майбутньому Герой Радянського Союзу Іван Бугайченко. В період німецької окупації в районі сіл Горбулева і Науменка діяв партизанський розвідник С.Лукомський, який вільно володів німецькою мовою і знищував
6 грудня 1943 року вкрай небезпечна обстановка склалась в с. Горбулеві. Нацистські війська зробили ще одну спробу прорвати
На честь загиблих за визволення села поставлено три пам'ятники на братських могилах. Із 354 жителів села, що брали участь у війні 249 загинули на фронті. На їх честь у центрі села споруджено обеліск, де викарбувані їх прізвища.
Після війни комуністи докладають зусиль до знищення найвизначнішої пам'ятки природи цих країв – древлянської Дівич-гори, від якої на початок 21 ст. лишилися самі залишки.
5 вересня 1992 року, в річницю червоного терору, у с. Горбулів відкрито величний пам'ятник борцям за волю України – горбулівцям, які під проводом отаманів Соколовських боролися за вільну Україну в 1918 – 1920 роках<ref>[http://nezboryma-naciya.org.ua/chikago49.php Пам'ятник отаманам Соколовським]</ref>.
== Інфраструктура ==
▲В селі працює середня школа, де 29 вчителів навчають 400 учнів, клуб на 150 місць,
В селі діє церква, яка побудована у 1746 році<ref>[http://www.parafia.org.ua/UCA/derevyani/poliska/zhytomyrska-oblast/pokrovska-tserkva-4/ Житомирська область, Черняхівський р-н, с. Горбулів. Покровська церква (київська група) 1746 рік]</ref>. Із розповіді того ж Трохименка Ф. А. дошки підлоги в церкві прибиті ще кованими саморобними гвіздками. Поруч із церквою височиє також красива дерев'яна дзвіниця. Священник горбулівської церкви. Це одна з найстародавніших будівель в нашому районі, що збереглася до наших днів. По ній можна судити про архітектуру XVII–XVIII століття на нашій поліській землі.
Крім церкви, у селі ще побудований польський костьол, який стоїть пусткою і нагадує про часи, коли в Горбулеві проживало багато католиків. Про це свідчить окреме польський цвинтар.
== Економіка ==
У 1953 році на горбулівських землях був відкритий камінний кар'єр «Бутовий», який потім був переданий в Потіївський міжколгоспбуд (теперішній УКК). У 70-ті роки кар'єр отримав замовлення на виготовлення [[бруківка|бруківки]] для ремонту Червоної площі в м.Москві<ref>Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність.-Ж.:ОП Житомирська облдрукарня,2009.-848с.;іл</ref>.
Поблизу села діють три кар'єри по видобутку каменю: ДП «УНК» (Українська Каменеобробна Компанія), AT «Комета» та TOB «Стоун-3»<ref>[http://www.1.zt.ua/dovidnik/promislovist/kameni-dobuvannya-obrobka-virobi/stoun-3-tov.html Довідник підприємств м.Житомир]</ref>.
Підприємства з обробки каменю «Прогрес» та підприємство з обробки каменю ПП «Радченко П.П.», які виробляють різні пам'ятники та плитку.
== Персоналії ==
| |||