Квітковий натюрморт 17 століття: відмінності між версіями

У папському Римі теоретики офіційної доктрини у мистецтві голосили релігійний живопис (і історичний жанр як такий) вищим проявом у живописживопису. Митець, що не опанував техніку [[Фреска|фрески]] і [[історичний жанр]] не ввжався досконалим, а його твори посідали найнижчі щаблі в ієрархії жанрів.

Дещо іншою була ситація у [[Неаполь|Неаполі]], тодішній столиці іспанських володінь у південній Італії. Тут рахувались зі знахідками у художній практиці папського Риму, запрошували на працю римських майстрів, але ігнорували іерарзіюіерархію жанрів і привічали іноземних художників, у якому б жарні вони не працювали. Тут теж ствоювали натюрморти з квітами і іншими рослинами, але робили це на власний розсуд, мало рахуючись із композиційними схемами хоч фламандців, хоч римських майстрів. Виник феномен неаполітанського живопису [[бароко]], що мав властивості, відмінні і від римської художньої школи, і від венеціанської художньої школи, найбільш творчих і впливових художніх шкіл на півострові.