Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 132:
== Принципи тлумачення Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року ==
:[[Тлумачення]] міжнародних договорів відбувається за правилами які встановленні у [[Віденська конвенція|Віденській конвенції]] про право міжнародних
договорів ,але на конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод не діють ці правила тлумачення. Тому, що згідно зі ст.4 Віденської конвенції застосовується лише до тих договорів, які укладені після набрання нею чинності. А Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод була прийнята задовго до підписання Віденської конвенції. При тлумаченні Конвенції потрібно брати до уваги особливу природу конвенції як правозахисного договору.У центрі уваги повинні бути права людини, які є критерієм оцінки правомірності дій або бездіяльності учасників Конвенції. Тому для тлумачення конвенційних норм потрібно вибирати різні методи інтерпретації. <ref>Мармазов В. Є. До питання про телеологічне (цільове) тлумачення Конвен- ції про захист прав і основних свобод людини / В. Є. Мармазов // Адвокат. 2003. – № 6. – С. 29–31.</ref>
=== Принцип ефективного й динамічного тлумачення ===
:[[Європейський суд з прав людини]] сформулював позицію, яка гарантує права, які мають практичний вплив і є ефективними. Зараз принцип ефективного та
динамічного тлумачення перетворився на спосіб "експлуатації потенційних можливостей Конвенції".Будь-яке тлумачення прав і свобод, повинне відповідати "загальному духу Конвенції – правового акту, метою якого є забезпечення й розвиток ідеалів і цінностей [[Демократичне суспільство|демократичного суспільства]]".<ref>Судове рішення ЄСПЛ від ,7.07.1989р. у справі "Soering v.the United Kingdom"</ref>Інакше кажучи, специфіка Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод надає тлумаченню її норм особливу цільову орієнтацію. Досягнення ефективного захисту прав людини стає найголовнішим критерієм "зважування" дій держави щодо виконання або обмеження цих прав. Дієвість принципу ефективного тлумачення Конвенції ще виявляється у тому, що він найкращим чином пристосовує положення Конвенції до соціальних умов, які постійно змінюються. Цей принцип обумовлює так звану еволюційну інтерпретацію конвенційних норм. Застосування принципу ефективного та динамічного тлумачення у впливає на обсяг їхнього тлумачення, та на розширення обов’язків держави перед людиною, що дає підстави говорити про безпосередній "вихід" тлумачення норм за "обсягом" на зазначений принцип.
:Отже, з декількох можливих варіантів тлумачення змісту правової норми для правозастосування обирається та, практична реалізація якої забезпечить
вищий рівень захисту прав та основних свобод людини, у тому числі й шляхом застосування належних механізмів їх поновлення. <ref>Тлумачення та застосування Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод Європейським судом з прав людини та судами України навчальний посібник/ М. В. Мазур: Луганськ, 2006: стр 132</ref>
=== Принцип забезпечення певної свободи національного розсуду ===
:Європейський суд з прав людини як наднаціональний орган, вимагає в усіх випадках враховувати не лише закріплені у Конвенції норми у галузі прав
людини, але й інші особливості. Такий підхід виражається в доктрині меж самостійної оцінки держав-учасниць. Сутність цього принципу полягає у тому, що на національні органи покладаються обов’язки тлумачення та конкретизування норм Конвенції відповідно реалій країни. Завдання Суду по здійсненню нагляду полягає в тому, щоб виносити рішення по справі згідно зі ст. 10. Під час виконання своїх повноважень представники держави повинні брати до уваги ті стандарти, які є в Конвенції та прецедентах Європейського суду з прав людини, а також обставини конкретної справи. <ref>Судебная практика Европейского Суда по правам человека по статье 10 Европейской Конвенции./Под редакцией Г. Ю. Араповой: М.2004</ref>
=== Принцип автономного тлумачення ===
:Багатоманітність правових систем держав, які входять до складу Ради Європи, не дають змогу однаково тлумачити правові поняття в різних європейських
країнах, тому практично унеможливлюють інтерпретацію деяких термінів Конвенції відповідно їхнього буквального значення. Через це Суд повинен шукати "спільний знаменник" у розумінні відповідних понять. І наявність визначення якогось терміну у праві держави, ще не означає, що результат справи є заздалегідь визначеним (наприклад в праві країни це визначається як дисциплінарний проступок, а Суд це може кваліфікувати як "[[кримінальне обвинувачення]]"). Під час розгляду справ, як правило, застосовують принцип автономного тлумачення конвенційних норм, посилаючись на потребу враховувати "завдання та цілі Конвенції".Зараз, завдяки інтерпретації судом положень Конвенції сформовані автономні поняття такі як: "цивільний" (civil),"кримінальний" (criminal),"обвинувачення" (charge), "особисте життя" (private life), "[[сімейне життя]]" (family life), "житло" (home), "[[кореспонденція]]" (correspondence), "майно" (property), [[закон]] (law) .Автономні значення таких понять повинні братися до уваги усіма гілками влади під час застосування положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.<ref>Тлумачення та застосування Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод Європейським судом з прав людини та судами України навчальний посібник/ М. В. Мазур: Луганськ, 2006: стр 154</ref>
=== Принцип забезпечення мінімальних гарантій прав і свобод людини ===
:53 стаття Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює найважливіший принцип тлумачення її норм: "Ніщо у цій Конвенції не може
тлумачитись як таке, що обмежує або порушує будь-які права людини та основні свободи, які можуть гарантуватися законами будь-якої Високої Договірної Сторони або будь-якою іншою угодою, стороною якої вона є".<ref>http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004 Текст Конвенції з сайту Верховної Ради України</ref>Інакше кажучи, коли в Конвенції закріплені мінімальні права людини, а в законі більші, то держава не повинна, спираючись на Конвенцію обмежувати права, які закріплені національним правом. Так само, Конвенція не може бути виправданням для ухилення від виконання державою зобов’язань, відповідно до інших міжнародних угод з прав людини, учасницею яких вона є. Цей принцип насамперед, є важливим у практиці уповноважених органів, обов’язок яких забезпечувати реалізацію відповідних норм права на національному рівні.<ref>Тлумачення та застосування Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод Європейським судом з прав людини та судами України навчальний посібник/ М. В. Мазур: Луганськ, 2006: стр 163</ref>
| |||