Аскаридоз: відмінності між версіями

'''Аскаридо́з''' ({{lang-la|Ascariasis}})&nbsp;— поширена хвороба з групи [[Гельмінтози|гельмінтозів]], яку спричинює [[паразитування]] в [[організм]]і [[людина|людини]] [[аскарида людська|аскариди людської]] (''Ascaris lumbricoides'').<ref>Berger SA, Marr JS. Human Parasitic Diseases Sourcebook. Jones and Bartlett Publishers: Sudbury, Massachusetts, 2006.</ref> Також цю хворобу визначають як [[антропоноз]]ний [[Гельмінти#Класифікація гельмінтів, що спричинюють захворювання у людей, за особливостями життєвого циклу|геогельмінтоз]], який характеризується в ранній фазі розвитком алергічних проявів, у пізній стадії&nbsp;— порушенням функції [[Травна система|травної системи]]. Через велику значимість у людській патології назву «аскаридоз» відносять виключно для [[Нозологія|нозологічної форми]] хвороби людини. <br/>Паразитування інших видів аскарид з родини [[Ascarididae]] у людей не виявили, але часто таке відбувається у різних тварин. Виникаючі внаслідок такого паразитування хвороби&nbsp;— [[аскаридози тварин]], відносять до [[зооноз]]ів.

Яйця аскарид виявили в людських [[Копроліти|копролітах]] давністю 2277 років до н.&nbsp;е. в Перу<ref>Horne, P. D. 1985. A review of the evidence for human endoparasitism in the pre-Columbian New World through the study of coprolites. J. Arch. Sci. 12:299-310.</ref>, приблизно від 1660 до 1420 років до н.&nbsp;е. у Бразилії.<ref>Ferreira, L. F., A. J. G. Araujo, and U. E. C. Confalonieri. 1980. The finding of eggs and larvae of parasitic helminths in archaeological material from Unai, Minas Gerais, Brazil. Trans. R. Soc. Trop. Med. Hyg. 174:798-800.</ref>Людських аскарид знайшли в [[єгипет]]ській мумії, вік якої між 1938—1600 роками до н.&nbsp;е.,<ref>Cockburn, A., E. Cockburn, and T. A. Reyman (ed.). 1998. Mummies, disease and ancient cultures, 2nd ed. Cambridge University Press, Cambridge, United Kingdom.</ref> і в Китаю в мумії часів [[Династія Мін|династії Мін]], між 1368—1644 роками н.&nbsp;е.<ref>Dexiang, W., Y. Wenyuan, H. Shenqi, L. Yunfang, S. Tiancheng, M. Jiahua, H. Wenxiu, and X. Nianfeng. 1981. Parasitological investigation on the ancient corpse of the Western Han Dynasty unearthed from tomb no. 168 on Phoenix Hill in Jiangling county. Acta Acad. Med. Wuhan 1:16-23.</ref><br/>Термін «аскарида» ввів [[Гіппократ]]<ref>Hoeppli, R. 1959. Parasites and parasitic infections in early science and medicine. University of Malaya Press, Singapore, Singapore.</ref>. Перший детальний опис характеристик гельмінта зробив [[Англія|англійський]] [[лікар]] Е. Тайсон у 1683 році<ref>Tyson, E. 1683. Lumbricus teres, or some anatomical observations on the round worm bred in human bodies. Philos. Trans. R. Soc. London 13:153-161.</ref>. Сучасну назву гельмінту дав [[Карл Лінней]] у 1758 році<ref>Linnaeus, C. 1758. Systema Naturae, sive regina tria naturae systematice proposita por classes, ordines, genera, species cum characteribus differentiis synonymis, locis, 10th ed. L. Salvi, Holmiae, Sweden.</ref>. Зараження аскаридозом внаслідок заковтування яєць аскариди продемонстрував у 1862 році [[Франція|французький]] лікар К. Дівайн<ref>Davaine, C. J. 1862. Nouvelles recherches sur le développment de la propogation de l'ascaride lombricoide et du trichocéphale de l'homme. C. R Seanc. Acad. Sci. 4:261-265.</ref>. Життєвий цикл аскариди встановив у дослідженнях по самозараженню [[Японія|японський]] [[Педіатрія|педіатр]] Ш. Коіно в 1922 році.<ref>Koino, S. 1922. Experimental infection of the human body with ascarides. Jpn. Med. World 15:317-320.</ref>

Токсико-алергічні реакції також виникають під час локалізації дорослих аскарид у кишечнику. У кишечнику аскариди не прикріплюються, а утримуються, впираючись своїми кінцями в стінку кишки, вони дуже мобільні, можуть спускатися і підніматися по ходу кишечника, проникати в шлунок, а далі крізь стравохід і глотку в дихальні шляхи і, навіть, [[Навколоносові пазухи|лобові пазухи]]. Дорослі гельмінти можуть травмувати своїми гострими кінцями стінку кишечника, а скупчення аскарид іноді стають причиною [[Гостра кишкова непрохідність#Морфо-функціональна класифікація|механічної кишкової непрохідності]]. Подразнення нервових закінчень, токсичний вплив на них продуктів життєдіяльності гельмінтів часом може стати причиною [[Гостра кишкова непрохідність#Морфо-функціональна класифікація|динамічної спастичної непрохідності]] кишечника. При міграції аскарид в інші органи створюються умови для приєднання [[Бактерії|бактеріальної]] інфекції з розвитком ускладнень [[Гній (медицина)|гнійного]] характеру ([[абсцес]]и печінки, [[холангіт]], [[панкреатит]] тощо). Аскариди здатні іноді самостійно активно виповзати з рота, пасивно викидатися під час блювання за наявності фонового [[Харчове отруєння|харчового отруєння]], [[Тепловий удар|теплового]] та [[Сонячний удар|сонячного удару]], [[панкреатит]]у, тощо. Рідко аскариди, переважно померлі, можуть виділятися пасивно з кишечнику випорожненнями, і тоді бути помічені самим пацієнтом.

Пізня (кишкова) фаза аскаридозу пов'язана з перебуванням гельмінтів у кишечнику. Іноді вона має субклінічний перебіг. Значно частіше хворі відзначають зміну [[апетит]]у, зазвичай зниження його, нудоту, блювання, переймоподібний біль в животі (в епігастрії, коло пупка або в правій здухвинній ділянці). У деяких хворих буває [[діарея]], в інших&nbsp;— [[запор]]и або їх чергування з проносами. З боку [[Центральна нервова система|центральної нервової системи (ЦНС)]] при аскаридозі звичайні головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, зниження розумової концентрації та уваги. Спостерігають неспокійний сон, нічні страхіття, [[Істерія|істеричні напади]], [[Епілепсія|епілептиформні]] судоми, [[Люмбальна пункція#Менінгізм|менінгізм]]<ref>Підвищення тиску [[Спинномозкова рідина|спинномозкової рідини]] без запальних змін з боку [[Головний мозок людини#Оболони головного мозку|мозкових оболон]]</ref>. При масивній інвазії у дітей раннього віку відзначають блідість шкіри, [[Слизові оболонки|слизових оболонок]], зниження годування, затримку фізичного розвитку. У результаті порушення засвоєння вітаміну А розвиваються розлади зору.