Відмінності між версіями «Мухаммед I (Омеяд)»

нема опису редагування
(Створена сторінка: {{Картка:Особа | ім'я = Мухаммед I | місце_проживання = | зображення = Dirham...)
 
| дата_народження = {{ДН|||823}}
| місце_народження = м. Кордова
| дата_смерті = {{ДС|4|08|886}}
| місце_смерті = м. Кордова
| причина_смерті =
| наступник = [[аль-Мунхір]]
| дружина =
| діти = 33 сини та 21 донька
| рід = Омейяди
| родичі =
| герб =
}}
'''Мухаммед I''' (*[[823]] —[[4 серпня]] [[886]]) — 5-й [[емір]] [[Кордовський емірат|Кордови]] у [[852]]-[[886]] роках.
 
== Життєпис ==
 
=== Молоді роки ===
Походив з династії Омейядів. Син еміра [[Абдаррахман II|Абдаррахмана II]]. Народився у Кордові у 823 році. Здобув класичну освіту. Замолоду вивчав військову справу. У 843 році супроводжував батька у поході про королівства Памплона, коли [[Ініго I (дукс Памплони)|дукса Ініго I]]. 844 року вів перемовини з представниками імператора франків.
 
У 846 році здобув перемогу над [[Раміро I (король Астурії)|Раміро I]], королем Астурії, захопивши місто Леон. У 847 році виступив проти Муси ібн-Муси, голови роду Юану-Касі, що спробував здобути самостійність. Мухаммед здобув Сарагосу, приборкавши повсталих, після цього знову сплюндрував Памплону і з великою здобичю повернувся до Кордови.
 
=== Володарювання ===
Після смерті батька у 852 році успадкував владу. Від самого початку стикнувся з повстаннями з повстаннями муладі (арабізовані або ісламізовані вестготи) та мосарабів, викликаним переслідуванням християн. У 852 році в Толедо почалося повстання на чолі із мосарабом Еухеніо, якого підтримав Ордоньйо I, король Астурії. У 853 році війська Мухаммеда I перемогли повсталих, а брат еміра аль-Хакам захопив фортецю Калатраву. Але вже у битві при Хандула повстанці здобули перемогу. У 855 році війська еміра у битві при Газалеті завдали повстанцям поразки
 
У 856 році успішно відбив напад норманів на західне узбережжя Андалузії, завдавши поразок біля Севільї та Медіна-Сидонія. Того ж року було взято в облогу повстале Толедо (арабською Тулайтула). У 857 році повсталі мосарабили атакували Талаверу, але без особливого успіху. У 858 році війська на чолі із сином еміра — аль-Мунхіром — повністю придушили повстання в Толедо. У 859 році Мухаммед I припинив переслідування християн, що сприяло налагодженю стсоунків з мосарабами.
 
У 860 році війська на чолі із Мухаммедом I вдерлися до Наварри, сплюндрувавши столицю Памплона, захопивши сина короля Гарсії I Інігеса. Це дозволило знову розширити вплив до самих Піренеїв. У 862 році Мухаммед I здійснив ще один вдалий похід проти Памплони.
 
У 865 році військовик Абдул-Малік ібн Аббас здійснив успішний похід проти Астурії. У 866 році здобуто перемогу над Бану-Касі. У 866—868 роках війська емірату вели тривалі бої з астурійцями, але зрештою мусульмани зазнали поразок, поступившись землями на узбережжі річок Мондегу й Дуеро.
 
У 868 році в Меріді повстав ібн-Марван Омейяд. У 872 році військовик Амр ібн-Омар ібн-Амр зазнав поразки від повсталих. Невзмозі придушити це повстання емір у 875 році визнав утворення напівнезалежності держави з містами Меріда і Бадахос.
 
У 875 році мусульманські війська зазнали невдачі у боротьбі з Астурією. Цим скористалася родина Бану-Касі, що у 875 році оголосила про свою самостійність, утворивши незалежну державу зі столицею в Сарагосі. До складу цього утворення увійшла Тудельська область. Після цього уклала союз з [[Королівство Наварра|королівством Памплона]] проти Кордовського емірату. У 876 році похід військ еміра проти Бану-Касі зазнав поразки.
 
У 877 році Мухаммед I зробив ще одну спробу приборкати ібн-Марвана, спрямувавши проти того сина аль-Мунхіра, але без вогомого успіху. Наступного року спрямував війська проти Астурійського королівства. У 878 році військовик еміра Хашим бін Абдул Азіз у битвах при Полворарія та долині Вальдемора зазнав поразки проти [[Альфонсо III Великий|Альфонсо III]], короля Астурії. Емір вимушентй був сплатити значну купу грошей й укласти мир на 3 роки.
 
У 879 році емір Мухаммед I намагався з моря захопити землі в Галісії, відправивши для цього флот. Але Альфонсо III в союзі з ібн Марваном відбив цю спробу. Після цього у битві при горі Оксіфер (біля річки Гвадіана) війська еміра зазнало поразки від військ Астуріх та ібн-Марвана.
 
У 880 році на півдні півострова (з центром в Малазі) почалося потужне повстання на чолі із ісламізованим вестготом Омаром ібн-Хафсуном, яке Мухаммед I не зміг придушити до самої смерті. Того ж року спроба приборкати рід Бану-Касі завершилася новою поразкою. У 883 році значних збитків державі спричинив потужний землетрус.
 
У 885 році спрямував нову експедицію проти ібн-Марвана. У 886 році відправив у похід аль-Мунхіра задля придушення берберського племені Бану-Раап. Емір Муххамед I помер незабаром після цього. Владу успадкував його син [[аль-Мунхір]].
 
== Характеристика ==
Відзначався помірністю та ісламських завзяттям. Тому відійшов від традицій розкоші та марнотранства, що було властиво попередникам. Водночас був покровителем науковчів (насамперед факіхів та правників), поетів, намагався залучити їх з усього ісламського світу. Найвідомішими з них були Аббас ібн-Фірнас, ібн-Абд Раббо, Мухаммад ібн Юсуф ібн Матрух, Бакі ібн Мачлад, Абдул Малік бін-Хабіб.
 
Сприяв розвитку торгівлі, для цього забезпечував захист шляхів. Задля захисту від нападу християнських військ наказав зміцнити північні міста емірату.
 
== Джерела ==
* Suárez Fernández, Luis; Alvarez Palenzuela, Vicente A. El Fallido intento de un estado hispánico musulmán (711—1085) (en castellà). Ediciones Rialp, 1988, p.68. ISBN 8432120987.
* Fierro, Maribel (2011). Abderramán III y el califato omeya de Córdoba. Nerea. p. 292. ISBN 9788496431850.
* Maria Isabel Fierro Bello: La Heterodoxia en Al-Andalus durante el periodo Omeya. Instituto Hispano-Arabe de Cultura, Madrid, 1987. S. 77-96.
 
[[Категорія:Еміри Кордови]]
[[Категорія:Омейяди]]
94 044

редагування