Повстання Махді: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 3:
== Причини і хід повстання ==
Після завоювання Мухаммедом Алі в 1819 році [[Судан]] керувався [[Єгипет|єгипетською]] адміністрацією. У другій половині [[XIX століття]] в [[Судан]]і посилився вплив [[Великобританія|Великобританії]]. Генерал-губернатором Судану єгипетський [[хедив]] призначив англійця - генерала Чарльза Джорджа Гордона. Жорстока експлуатація і національне гноблення призвели до виникнення потужного народного руху протесту з релігійною спрямованістю.
Релігійний лідер Мухаммад Ахмад (Мухаммед ібн Абдаллах) в [[1881 рік]] у оголосив себе «Махді» і очолив повстання проти турецько-єгипетського чиновництва. Махді проголосив скасування податків і почав збирати армію для священної війни ([[джихад]]) проти турків і єгиптян. Він спробував об'єднати племена західного і центрального Судану.
У травні 1881 року єгипетська влада викликала Мухаммада Ахмада в [[Хартум]] для пояснень, але він відмовився підкоритися. [[Генерал-губернатор]] Судану Рауф-Паша (єгиптянин) не сприйняв всерйоз інформацію про «Махді» і відправив на придушення бунту всього дві роти солдатів. 11 серпня роти висадилися на острів Абба, де імовірно знаходився «Махді», рухаючись з різних сторін, вночі наткнулися один на одного і, вирішивши, що це противник, почали битися між собою. Махдисти, які не мали вогнепальної зброї, ховалися до настання темряви, а прибулий незабаром загін Абдаллаха застав єгипетський загін зненацька і повністю розгромив його. Цей успіх підняв бойовий дух повсталих і збільшив кількість їхніх прихильників.
Побоюючись подальших переслідувань з боку єгипетської влади, Мухаммад Ахмад і частина його прихильників (ансарів) попрямували в [[Кордофан]], де в 1881 році зайняли ряд міст; по дорозі до них приєднувалося багато послідовників, серед яких були селяни, [[Кочівники|кочівники], ремісники і селяни-[[|Рабствораби]. Діяльність Махді була підтримана частиною вождів суданських племен, а також арабських работорговців, незадоволених тим, що єгипетська влада на вимогу Британії заборонила работоргівлю. До вересня 1882 року під контролем англо-єгипетських військ в цій області Судану залишилися міста Біра і Ель-Обейд, але і вони здалися махдистам на початку 1883 року.
| |||