Кабінет виучування Поділля: відмінності між версіями

Член Кабінету виучування Поділля професор О.О.Савостьянов у монографії “Дика рослинність Поділля” (1925) обґрунтовав необхідність створення в різних регіонах Поділля ряду заповідних об’єктів, в яких би охоронялися і вивчалися типові ділянки дубових і грабових лісів, залишки степової рослинності, водні та болотні угруповання рослин, а також рослинність скель та відслонень. Особливої охорони, на думку вченого, потребує реліктова та ендемічна рослинність Подільських Товтр. Автор описує будову, господарське значення та поширення на Поділлі ряду рідкісних рослин: бруслини карликової, береки, клокички перистої, буку європейського та ін. Необхідність охорони подільської флори вчений пояснює наявністю в її складі значної кількості реліктових та ендемічних видів рослин<ref> Савостьянов О.О. Дика рослинність Поділля / О.О. Савостьянов. – Вінниця: Віндерждрук ім. Леніна, 1925. – 71 с.</ref>.

 

Припинив діяльність в [[1929]] р. у зв'язку з ув'язненням його керівника - історика [[Отамановський Валентин Дмитрович|Валентина Отамановського]].

 

В серпні 1929 року Кабінет виучування Поділля було розпущено, а на початку 1930 року припинили своє існування окружні та районні краєзнавчі товариства Поділля на місцях. Кращі дослідники і краєзнавці регіону – О.О.Кривицький, В.Д.Отамановський, В.П.Храневич, О.В.Красівський, Р.Р.Виржиківський та інші стали жертвами політичних репресій<ref>Кокус В. ПРИРОДООХОРОННА ДІЯЛЬНІСТЬ НАУКОВО-КРАЄЗНАВЧИХ ТОВАРИСТВ УКРАЇНИ В 20-Х – 30-Х РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯ // Історична ретроспектива та соціокультурні аспекти природокористування Наукові записки. № 1. 2010</ref> <ref>Гудзевич А.В. Природно – заповідна Вінниччина / А.В. Гудзевич. - Вінниця: Консоль, 2002. - 128 с</ref>.

== Джерела ==

* [[Скляренко Євген Михайлович|Є. М. Скляренко]]. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Kabinet_vyuchuvannja Кабінет виучування Поділля] / [[Енциклопедія історії України]]: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: [[Смолій Валерій Андрійович|В.&nbsp;А.&nbsp;Смолій]] (голова) та ін. [[НАН України]]. [[Інститут історії України]].&nbsp;— К.: В-во «[[Наукова думка]]», 2007.&nbsp;— 528 с.: іл.