|
'''Святилище''' - місце культових ритуалів, де знаходився об'єкт поклоніння - ідол.
Відомості про Святилища давніх українців подають писемні джерела (літописи[[літопис]]и, християнська полемічна література), матеріали [[археологія|археології]], [[етнографія|етнографії]], [[топонімія|топонімії]], фольклору[[фольклор]]у. Первісними місцями справляння культу в праслов'ян, як і в інших давніх народів, були природні об'єкти: [[гора]], скеля чи камінь, водойма, гай чи окреме [[дерево]]. Із розвитком язичництва ці природні об'єкти ввійшли до культового комплексу, який також включав: майданчики і ями для жертвоприношень, ритуальні вали і рови, дерев'яних або кам'яних ідолів. Однак культ окремих особливо примітних природних об'єктів (домінуючих на місцевості вершин, каменів незвичної форми, джерел чи криниць із "цілющою" водою) почасти зберігся до нашого часу. Приклад С. - літописне капище з ідолами [[Перун|Перуна]], [[Хорс|Хорса]], [[Дажбог|Дажбога]], [[Стрибог|Стрибога]] та ін. богів, яких встановив у [[Київ|Києві]] під час свого княжіння [[Володимир Святославич|Володимир Великий]], Значний язичницький культовий комплекс відкрито у 1984 археологами на р. Збруч (Тернопільська обл.).
==== Характерні риси Святилища:====
*розташування на узвишші, яке домінує на місцевості;
*наявність спеціально облаштованого майданчика для обрядів (переважно круглої форми), оточеного одним чи кількома ритуальними валами, інколи й ровами - сакральною мережею ''Святилища'';
*широке застосування [[камінь|каменю]] та кам'яних вимощувань;
*наявність ям, рідше ритуального колодязя, зі слідами пожертв, п'єдесталу або ін. виділеного місця для ідола;
*відсутність звичної житлової або господарської забудови.
*великі культові центри, у яких поєднуються всі типи ''Святилищ''.
За археологічними даними, слов'янські ''Святилища'' на території України датуються 7-13 ст. З офіційним прийняттям на Русі-Україні християнства у головних осередках князівської влади язичницькі ''Святилища'' були зруйновані, натомість постали культові об'єкти нової віри: хрести[[хрест]]и, [[церква|церкви]], монастирі[[монастир]]і. Наприклад, на місці капища на київській Горі ще за Володимира збудували церкву св. Василія. Зазнаючи гонінь, прихильники старої віри відійшли на необжиті і не контрольовані князівською адміністрацією землі, де заснували нові ''Святилища''. У їхній діяльності поряд із збереженням язичницьких ритуалів з'явилися запозичення з обрядів[[обряд]]ів християнської церкви. (див. також [[Священна гора]]).
[[Категорія:Язичництво]]
|
