Південний острів (Нова Зеландія): відмінності між версіями

У західній частині острова підноситься пасмо складчастих гір — [[Південні Альпи]], в межах яких знаходиться покрита сніжною шапкою найвища вершина [[гора Кука]] (3754 м). У горах нараховується 360 [[льодовик]]ів, найбільші з яких — Тасман (довжина 29 км, площа 156 км), Франца-Йосифа, Аспайрінг і Фокс. Характерні глибокі U-подібні долини, сильно розчленований рельєф і холодні [[озеро|озера]] довгастої форми — [[Те-Анау (озеро)|Те-Анау]], [[Манапоурі]], [[Уакатіпу]], і[[Уанака]], [[Хавеа]], [[Пукакі]], [[Текапо]], [[Колрідж]], [[Роторуа]] та інші. [[Кентерберійська рівнина]] — найбільша у Новій Зеландії низовина протяжністю близько 320 км і шириною 64 км — знаходиться на сході острова. Вона складена потужними галечниками, перекритими шаром тонкозернистих пісків і глини товщиною до 3 м. Ряд рік льодовикового живлення — [[Уаїмакарірі]], [[Ракаїа]] і [[Рангітата]], води яких звичайно лише частково заповнюють вислане галькою річище. Найбільш повноводна ріка Південного острова і країни — [[Клута]] (322 км), що дренує плато [[Отаґо]].

Файл:On Lake Te Anau.jpg|Озеро [[Те-Анау (озеро)|Те-Анау]]