Ракошино: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 41:
За переказами назва села Ракош (Ракове) походить від слова «раки», яких багато водилось у старому руслі річки Латориці, що пролягало через село. В окремих письмових джерелах село зустрічається ще під назвою Берегракош (тобто Ракошин Березький), оскільки воно належало до Березького комітету.
Місцевість де розташовані села Ракошинської сільради, була заселена з давніх часів. В районі Кайданова та околиці Ракошина знайдено кам’яні знаряддя праці епохи неоліту (
В
Під час вторгнення на Закарпаття польського - шляхетського війська у 1657 році маєток Ракоціїв в Ракошині був зруйнований. Проте володарі примусили селян швидко відбудувати його, а в 1684 році повністю реконструювали.
Рядок 58:
За роки від першої до другої світових воєн Ракошино майже не зазнало змін. Більшість будинків були дерев’яними, вулиці невпорядкованими.
15 березня 1939 року село окупували нацисти. Для ракошинців почались чорні дні. В селі розмістились жандарми. Посилилось національне гноблення. Українську мову було витіснено із школи, нею заборонялось навіть розмовляти в урядових установах. Терор, катування і переслідування примусили багатьох юнаків і дівчат рятуватися втечею до Радянського Союзу. В 1940 році з ракошина нелегально перейшли до
[http://imsu-zakarpattja.com/mista-i-sela-zakarpatskoi-oblasti/mukachivskyj-rajon/rakoshyn.html 26 жовтня 1944 року війська 4 – го Українського фронту визволили Ракошино]. Чимало молоді Ракошина вступило в ряди Червоної Армії і брало участь в остаточному розгромі нацистів. До самого Берліна пройшли з боями ракошинці М.Доктор, В.Крупка, І.Когутич, Ю.Глагола та інші.
|