Вікіпедія

Історія українського війська: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
SOMBot (обговорення | внесок)
Боти
166 258 редагувань
ізольована стаття сирота0
Staszhel (обговорення | внесок)
7252 редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Refimprove|date=березень 2015}}
{{Історія української армії}}
{{Fact|Історія українського війська сягає тих древніх часів, коли тодішні мешканці земель сучасної України вперше змушені були взятися за зброю щоб боронити життя і свободу себе та своїх близьких, свого народу й суспільства}}.▼
 
{{Fact|Вся [[Історія України|історія державності України]] тісно пов'язана з утворенням і розвитком тих чи інших військових формацій, які забезпечували державний лад, захист та безпеку громадян як від зовнішніх агресорів, так і від внутрішніх дестабілізуючих факторів.}}▼
▲{{Fact|Історія українського війська сягає тих древніх часів, коли тодішні мешканці земель сучасної України вперше змушені були взятися за зброю щоб боронити життя і свободу себе та своїх близьких, свого народу й суспільства}}
 
▲{{Fact|Вся [[Історія України|історія державності України]] тісно пов'язана з утворенням і розвитком тих чи інших військових формацій, які забезпечували державний лад, захист та безпеку громадян як від зовнішніх агресорів, так і від внутрішніх дестабілізуючих факторів.}}
 
== Період античності ==
{{main|Кімерійці|Скіфи|Сармати|Готи}}
 
[[Файл:Kimerian.jpg|thumb|200px|Нимрудський рельєф із зображенням кімерійських воїнів]]
[[Файл:Warrior of Scithians.png|thumb|200px|Скіфський воїн на коні]]
 
Наприкінці ІІ тис. до н. е. з індоєвропейської спільноти виділилося плем'я [[кімерійці]]в. Це перший народ, що проживав на території України, про який згадується у письмових джерелах — «Одіссеї» [[Гомер]]а. Найбільше і найдостовірніше розповів про кіммерійців грецький історик [[V століття до н. е.|V]] ст. до н. е. [[Геродот]].
 
Рядок 56 ⟶ 58:
{{main|Дружина (військо)|Вої}}
 
[[Файл:Dryzhyna 2.png|thumb|200px|Дружина київського князя [[Олег Віщий|Олега Віщого]] під час походу на [[Константинополь]]]]
[[Файл:Dryzhyna 3.png|thumb|200px|Похід [[Володимир Святославич|Володимира I Великого]] з дружиною на [[Корсунь]] (''з Радзивілівського літопису XIII ст.'').]]
 
Рядок 87 ⟶ 89:
Після [[Облога Києва 1240|знищення Києва]] стало очевидно, що дерев'яні «гради» виявлялися слабими проти поліпшених засобів наступу, які мали у розпорядженні [[Монгольська імперія|ординці]]. Тому готуючись до боротьби, король Данило почав будувати міцніші укріплення&nbsp;— кам'яні. Ординці, справедливо вважаючи такі укріплення небезпечними для себе, не лише спалили укріплення [[Володимир (місто)|Володимира]], але й розкопали вали, проте не відважилися здобувати [[Холм]], [[Крем'янець]] чи [[Данилів (місто)|Данилів]]<ref name="krypjakevych"/>.
 
== Українське козацьке військо XV–XVIIIXV–XIX століть ==
 
=== Військо Запорозьке ===
{{main|Військо Запорозьке}}
 
[[Файл:02 210 color Book illustrations of Historical description of the clothes and weapons of Russian troops.jpg|thumb|200px|Запорозький козак поч. XVIII ст.]]
[[Файл:Józef Brandt - Zaporożcy.jpg|thumb|200px|праворуч|Ю. Брандт «Запорожці»]]
[[Файл:Zaporozhian Cossacks Officer in 1720.JPG|thumb|200px|Офіцер Війська Запорозького, 1720&nbsp;р.]]
[[Файл:MWP Pancerni 2 polowa 17 wieku.jpg|200px|thumb|Панцирний козак XVII століття]]▼
 
Військо підтримувало силу і могутність держави, обороняло її кордони. Але [[Монгольська навала на Русь|татарська навала]] у [[XIII]]-[[XIV століття]]х привела до занепаду української держави і її війська. Землі України потрапляли під литовські, польські, угорські, молдавські прапори. [[XV]]-[[XVIII століття]] в історії України&nbsp;— це період козаччини. Головна історична умова виникнення козацтва як суспільного стану і збройної сили&nbsp;— підневільне становище України під владою сусідніх держав Литви і Польщі, позбавлення її власної етнічної державності, соціальне гноблення, а також небезпека з боку орд кочівників, які грабували, нищили, брали у полон український люд. У цей час визріває національна свідомість народу, міцнішає його бажання здобути свободу і незалежність.
Рядок 112 ⟶ 116:
=== Реєстрове козацтво ===
{{main|Реєстрове козацтво}}
 
▲[[Файл:MWP Pancerni 2 polowa 17 wieku.jpg|200px|thumb|Панцирний козак XVII століття]]
 
Спроби організації українського війська реєстрового козацтва сягають [[1524]] року, у якому Великий князь литовський і король Польщі [[Сигізмунд І Старий]] доручив Семенові Полозовичу і Криштофові Кмитичу організувати козацький відділ на державну службу. Через брак фінансів цей проект не реалізовано. Подібна доля зустріла пропозицію черкаського старости [[Остафій Дашкевич|Остафія Дашкевича]] у [[1533]] році, а також заходи Сигізмунда I [[1541]] року.
Рядок 139 ⟶ 145:
Після [[1654]] року назва «реєстрові козаки» поступово вийшла з ужитку і замінилася термінами «городові козаки», з [[1735]] року&nbsp;— «виборні козаки».
 
=== Чорноморське козацьке військо ===
{{main|Чорноморське козацьке військо}}
 
[[Файл:BERGK(1809) p37 KOSACKEN VOM SCHWARZEN MEER.jpg|thumb|200px|Козаки-чорноморці у 1804 році]]
[[Файл:Narody Rossii (1812-13, Paris) 01.jpg|thumb|200px|Чорноморський козак до 1839 року]]
Рядок 166 ⟶ 173:
На чолі Чорноморського козачого війська був завжди отаман. Спочатку, так само, як і на [[Запорозька Січ|Запоріжжі]], він мав найменування '''кошового отамана''', і обирався самими козаками на козацькій раді. Але з [[1797]] року [[Російська імперія|російський уряд]] заборонив козакам цю демократичну процедуру, та почав призначати отаманів над чорноморцями власноручно. Відтепер отаман почав називатися '''військовим'''. [[1827]] року уряд ще урізав козацькі права. Тепер отаманом усіх козацьких військ імперії вважався спадкоємець престолу з династії [[Романови]]х, а справжній керівник над козачою громадою мав титул '''наказного отамана''', тобто «призначеного імператорським наказом».
 
=== Азовське козацьке військо ===
{{main|Азовське козацьке військо}}
[[Файл:Cotes de la Mer Noire. Cosaques d'Azof abordant un corsaire Turc. (1847).jpg|thumb|200px|Азовські козаки атакують турецьких піратів]]
 
Перед [[Російсько-турецька війна 1828—1829|російсько-турецькою війною 1828–18291828-1829 років]] 1500 козаків поселено на узбережжі [[Азовське море|Азовського моря]] і з них сформовано [[Окреме Запорізьке військо]]. З початком російсько-турецької війни Окреме Запорізьке військо приєднано до російської армії, у складі якої воно брало участь у бойових діях як [[Дунайський козацький полк]].
 
[[1831]] року українських козаків царським указом поселено між річками [[Берда|Бердою]], [[Кальчик]]ом і [[Азовське море|Азовським морем]] у [[Катеринославська губернія|Катеринославській губернії]] (між сучасними [[Бердянськ]]ом і [[Маріуполь|Маріуполем]]) і заснувало дві [[станиця|станиці]]&nbsp;— Микільську і Покровську. Згодом до війська прилучено [[Петрівський Посад]] і [[село]] [[Осипенко (Бердянський район)|Новоспасівська]]. Їм виділено 74 тисячі десятин землі. Відтоді за цим військовим формуванням закріпилася назва Азовське козацьке військо.
Рядок 178 ⟶ 185:
З [[1850]]-х років азовців почали примусово переселяти на [[Кубань]]. Невдоволені цими діями царського уряду козаки підняли повстання, яке російські війська жорстоко придушили. На підставі указу від [[23 жовтня|11 (23) жовтня]] [[1864]] року Азовське козацьке військо скасовано, а козаків переведено в селянський стан.
 
=== Бузьке козацьке військо ===
{{main|Бузьке козацьке військо}}
[[Файл:18 2462 Book illustrations of Historical description of the clothes and weapons of Russian troops.jpg|thumb|200px|Обер-офіцер Бузького козацького полку у 1815–1817&nbsp;рр.]]
 
У війнах другої половини [[XVIII століття]] століття на боці Росії проти Туреччини воювало багато греків, болгар, молдаван та представників інших балканських народів. З греків і албанців створюються військові формування. Під час війни [[1768]]–[[1774]] років на боці російської армії воювало багато загонів болгар. Так, болгарин Н. А. [[Каразін]] доставив російському командуванню цінні [[Розвідувальна інформація|розвіддані]] і привів із собою трьохтисячний загін добровольців з болгар, румунів і молдаван. Деякі з подібних загонів пізніше були включені в Бузьке козацьке військо.
 
Основою бузького війська став полк, що сформувався турецьким командуванням в [[1769]] році з болгар, волохів і представників інших народів Балканського півострова. Він був направлений в Бессарабію до армії [[сераскір]]а, щоб допомогти зняти облогу з турецької фортеці [[Хотин]]. Але замість того, щоб воювати проти російських військ, полк перейшов на їхню сторону, і протягом всієї війни брав участь у бойових діях у складі корпусу, який знаходився під командуванням генерал-фельдмаршала графа [[Румянцев Петро Олександрович|Петра Румянцева]] на власному утриманні.
Рядок 188 ⟶ 195:
Допомога, яку надало населення Північного Причорномор'я російським військам, була величезна: в період війни російська армія була достатньо забезпечена провіантом і фуражем, безперешкодним постачанням зброї, боєприпасів, [[Розвідувальна інформація|розвідувальними даними]] та іншим необхідним для успішного ведення бойових дій.
 
[[Російсько-турецька війна (1768—1774)|Війна 1768–17741768-1774 років]] стала переможною для Російської імперії. Укладена [[10 липня]] [[1774]] року в селі [[Кючук-Кайнарджа]], поблизу міста [[Силістра|Силістрії]], на території Болгарії, мирна угода закріпила перемогу Російської імперії над Туреччиною. За [[Кючук-Кайнарджийський мирний договір|Кючук-Кайнарджийською мирною угодою]] до Російської імперії переходили землі, що лежали зліва від Південного Бугу. Саме на цих землях були розміщені офіцери і солдати Бузького козацького полку разом зі своїми сім'ями, яких граф Румянцев запевнив, що під заступництвом Російської держави вони знайдуть спокійне життя і будуть нагороджені вигідними для поселення і обзаведення господарством землями, причому проголошений був й Маніфест, що обіцяв їм тридцятирічні пільги. Тому, залишивши свої житла в Болгарії, Молдавії і Валахії, вони перейшли в Південну Україну і оселилися по річці Бугові.
Внаслідок незаселеності відведеного їм під поселення місця і віддаленості його від міст, вони з великими труднощами завели господарство.
 
Рядок 197 ⟶ 204:
У [[1783]] році за наказом князя Потьомкіна козаки поступили на службу і охороняли кордон з [[Османська імперія|Османською імперією]] по [[Південний Буг|Бугу]].
 
=== Дунайське козацьке військо ===
{{main|Дунайське козацьке військо}}
 
Рядок 215 ⟶ 222:
У [[1868]] році Новоросійське козацьке військо було скасоване, з зарахуванням його штабних і обер-офіцерів і дворян до дворянства Бессарабської області і з наданням їм в повну особисту і потомствену власність садибної земл, що знаходилася в їх володінні. Крім цього, з числа землі в загальному військовому володінні, що входила до юрту станиць і хуторів, було надано у власність: штабс-офіцерам&nbsp;— по 300, обер-офіцерам&nbsp;— по 150 і зауряд-офіцерам&nbsp;— по 75 десятин. Надані війську 2 прапори і Найвища грамота були здані до церкви станиці Волонтерівкі, для зберігання на вічні часи, a холодна і вогнепальна зброя&nbsp;— в Бендерський артилерійський склад.
 
=== Задунайське козацьке військо ===
{{main|Задунайська Січ}}
[[Файл:Sergiy Vasylkivskiy- Cossack Dunai.jpg|200px|thumb|Задунайський козак]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Історія_українського_війська