Віктор Флемінг: відмінності між версіями

'''Віктор Флемінг''' ({{lang-en|Victor Fleming}}; [[23 лютого]] [[1889]]  — [[5 січня]] [[1949]])  — американський кінорежисер, оператор. Лауреат премії «[[Оскар (премія)|Оскар]]» за найкращу режисерську роботу.

Він не відразу прийшов у кіно &nbsp;— спочатку був автогонщиком і фотографом, і тільки в 1911 році спробував себе в ролі асистента оператора.<ref>[http://projects.latimes.com/hollywood/star-walk/victor-fleming/ Зірка Голлівуду Прогулянка]{{ref-en}}</ref>

З цього ж часу він працював над фільмами разом з режисером Аленом Дуенья. У 1915 році Віктор Флемінг почав працювати кінооператором в компанії Triangle під керівництвом [[Девід Ворк Гріффіт|Девіда В. Гріффіта]]. Був оператором декількох фільмів за участю [[Дуглас Фербенкс|Дугласа Фербенкса]], а режисером був А. Дуена.

Під час Першої світової війни Флемінг займався аерофотозйомкою в розвідці, а потім супроводжував президента Вудро Вільсона в поїздках по європейських країнах вяк якостістарший старшого оператораоператор.

У 1919 році Флемінг повернувся до Голлівуду, і в цей час відбувся його режисерський дебют з двох стрічок: «Коли клубочаться хмари» і «[[Ніженка (фільм, 1920)|Ніженка]]», в яких зіграв актор Фербенкс. Кінокритики визнали, що Віктор &nbsp;— майстер своєї справи. У 1920-і роки Флемінг знімав фільми в різних жанрах, але найбільше пригодницьких, а також в його багажі були і мелодрами, і навіть популярний мюзикл «Чарівник країни Оз».

Його картини завжди виходили успішними, професійними, з цікавими сюжетами і хорошою грою акторів. Найкращою ж роботою Флемінга визнаний фільм «Віднесені вітром» за однойменним романом Маргарет Мітчелл з Вів'єн Лі і Кларком Гейблом в головних ролях. За цей фільм Флемінг в 1940 році отримав «Оскар».

Два його останні фільми &nbsp;— «Пригода» і «Жанна Д'Арк» не мали успіху. Віктор Флемінг помер 6 січня 1949 року від серцевого нападу.

* [http://www.newyorker.com/arts/critics/atlarge/2009/05/25/090525crat_atlarge_denby The Real Rhett Butler] -&nbsp;— David Denby on Victor Fleming (''The New Yorker'')