Лукашевич Михайло Адамович: відмінності між версіями

Перша згадка про лікаря Лукашевича зустрічається в протоколах земської Управи 1875 р. Будучи студентом [[Харківський національний медичний університет|Харківського медичного Університету]], Михайло Лукашевич заміщав лікаря третього ([[Гуляйпільський район|Гуляй-польськогоГуляйпільської]]) ділянки Т. А. Жилу, на період його відпустки.

Після закінчення навчання, 22 січня 1877году1877 році Михайло Адамович був призначений земським лікарем першої медичногомедичної ділянки з центром в селі Михайлівка., . Аа в січні 1880 року, Земство створює нову лікарську дільницю з центром в м. Олександрівськ,. завідуватиЗавідувати цією ділянкою запросили М.А. Лукашевича, на якій Михайло Адамович служив до останніх днів свого життя.

Відповідно до Статуту Земської лікарської служби, дільничний лікар приймав хворих щодня з 9 години і до останнього відвідувача, потім, на кінному возі обслуговувалися виклики на дому. Крім цього, дільничний лікар завідував лікарнею, проводив хірургічні операції. Кількість хворих, які зверталися до лікаря Лукашевича протягом року, доходило до 10 тисяч. Під час епідемій він об'їжджав жителів ділянки, лікував на дому. Вихідних днів лікар не мав. Протягом року він міг відлучитися 4 рази по 4 днядні. Тільки в 1890 році, для полегшення роботи лікарів, була заснована посада запасного лікаря, який підміняв дільничного лікаря в разі потреби.

Багато років М.А. Лукашевич доповідав Земським зборам про перевантаженість існуючої лікарні та необхідності будівництва нової, але Земство не могло досягти згоди з міською владою в питаннях фінансування будівництва. Перенесення лікарні, або будівництво для неї нового будинку, постійно відкладалися. Місто було платником Земства, тому міська влада заперечувализаперечувала проти перенесення Олександрівської земської лікарні до одного з сусідніх поселень, оскільки лікувати найбідніше населення Олександрівська було б нікому. Нова лікарня була побудована вже після смерті Михайла Адамовича.

КрімОкрім лікарської діяльності, Михайло Адамович виконував обов'язки попечителя навчальних закладів Олександрівська, входив до складу вчительської ради, він мав право дорадчого голосу в Земському Зборах.

Дворянин, колезький радник, Риморимо-католицького віросповідання Лукашевич Михайло Адамович пішов з життя у віці 65 років. Крім двох дорослих синів, у нього залишилися дев'ятирічний син Валентин і семирічні двійнята Георгій і Валентина. Земство піклуваласяпіклувалося про родину трагічно загиблого лікаря. Виплачувалася значна страхова сума., Алеале після революції гроші, що зберігалися в банку, пропали. Вдові лікаря «безсрібника» з трьома малолітніми дітьми довелося перенести багато поневірянь. Старші сини Михайла Адамовича не прийняли нової влади, ймовірно, загинули в громадянській війні, а можливо емігрували. Для менших дітей авторитет батька був настільки великий, що обидва сини стали лікарями - хірургами, а дочка аптечним провізором.

Валентин Михайлович Лукашевич віртуозно проводив різнопланові операції, які зараз роблять тільки в спеціалізованих клініках. Він багато років завідував [[Оріхівська районна рада|Оріхівською районною лікарнею]]. Зінаїда Якимівна завідувала гінекологічним відділенням. У 1951 році за видатні заслуги в галузі охорони здоров'я Валентину Михайловичу Лукашевичу, одному з перших в Запорізькій області, було присвоєно звання [[Заслужений лікар України|«Заслужений Лікар України»]].