Росіянізм: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Tholzx (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Рядок 284:
Викореніння росіянізмів розглядають як головний складник відродження української мови, у якій, у свою чергу, багато які освічені українці бачать запоруку зростання національної [[Самосвідомість|самосвідомості]]. Посібники з [[Культура мовлення|культури мовлення]], по суті являють собою порадники, що вказують на російські елементи у розмовній українській і приписують заміняти їх іншими словами. У написанні наукових, публіцистичних та художніх творів рекомендують уникати росіянізмів (крім росіянізмів, вжитих свідомо&nbsp;— для характеристики особи або персонажу чи для обґрунтованого розширення лексики). Це ж стосується й літературного усного мовлення. Деякі автори йдуть ще далі, пропонуючи переглянути й науково-технічну термінологію (створену за радянських часів і на їхню думку, скальковану з російської), повернувшись до старих українських термінів 1920-х років<ref>{{Cite web|url=http://r2u.org.ua/node/169|title=Корчі радяномовного словникарства. За мову, термінологію і ще дещо|last=Володимир Козирський Василь Шендеровський|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>.
 
На жаль, заходи з очищанняочищення мови іноді переходять розумну міру. Так, багато питомо українських слів, широко уживаних українськими класиками, необґрунтовано оголошуються «русизмами» і пропонуються до заміни на інші слова, які можуть бути не лише українськими, але й запозиченими у свою чергу з інших мов<ref>{{Cite web|url = http://vkrajina.com/ua/movni-pytannya/ne-vse-to-surzhik-shcho-na-rosijsku-skhozhe.html|title = Псевдосуржик|last = |first = |date = |website = |publisher = Вкраїна - український портал|language = |accessdate = }}</ref>. Терміни, що звучать схоже в українській і російській мовах, стараються замінювати словами на основі українських коренів, але частіше — словами польського, німецького походження, а у [[Українська діаспора|діаспорянській]] літературі — й англійського. Український мовознавець [[Тараненко Олександр Онисимович|О. О. Тараненко]] зауважує: «У такій нормативно-стилістичній переорієнтації літературна мова значною мірою наслідує мовну практику 1920-х — початку 1930-х років у радянській Україні та довоєнного періоду в Галичині й сучасної західної української діаспори», він зазначує також напрямок запозичень «з іншої сусідньої мови, яка також протягом значного історичного періоду справляла потужний вплив на українську мову, — польської»<ref>Тараненко О. Демократизація і / або лібералізація (до характеристики сучасного стану нормативно-стилістичних засад української мови) // Матеріали V конгресу Міжнародної асоціації україністів : Мовознавство.— Чернівці, 2003.— С. 10-17.</ref> . Тараненко пише: «У своєму наївному вияві такі пуристичні тенденції захоплюють навіть одиниці не тільки безумовно питомі, але й семантично не дублетні щодо тих, які визнаються небажаними» («бочку» замінюють на «діжку», хоча це різні речі). У публікаціях, присвячених виявленню росіянізмів у мові й правильному українському мовленню, можна спостерегти феномен [[роздільне мислення|«роздільного мислення»]]: вживання російських запозичень піддається безпощадній критиці, у той час в них самих можна зустріти чимало тих самих росіянізмів (граматичних, лексичних), наведених не як приклади, а в основному тексті. Зазначають в них і «[[подвійні стандарти]]»: росіянізми оголошують лексикою, що засмічує мову, проте, не вважають чимось негожим масове вживання в українській значної кількості [[полонізм|полонізмів]] й [[американізми|американізмів]], що часто мають всім відомі українські відповідники.
 
Існує й цілком протилежний погляд на проблему збігання лексики в обох мовах: її пояснюють не запозиченнями з російської до української, а в зворотньому напрямку<ref name=":6" />. Прибічники цієї точки зору доводять, що багато які слова, що прийнято вважти російськими запозиченнями, віддавна існують в українських діалектах, причому не тільки східних і південних (де вплив російської був максимальним), а в західних областях України, що взагалі не входили до складу Російської імперії (''желати, жолудок, жона, звізда, много, портки, сіверний''). Суть цієї концепції виражає цитата відомого українського перекладача й мовознавця [[Лукаш Микола Олексійович|М. О. Лукаша]]: ''То ніякі не русизми. То давні українські слова, що їх ми свого часу позичили росіянам. Тепер настала пора повертати ці слова в нашу мову.''<ref>Цит. за: Череватенко Л. «Сподіваюсь, ніхто не скаже, що я не знаю української мови» // Фразеологія перекладів Миколи Лукаша : cл.-довідн. – К. : Довіра, 2002. – С. 719.</ref> Прихильники повернення староукраїнізмів вважають антисуржикову діяльність не менш шкідливою для мови, ніж ігнорування самої проблеми суржику й росіянізмів. Українська мова, до якої прагнуть застосувати надто суворі правила слововживання, стає неживою, сухою, малопривабливою для пересічних мовців. На їхню думку, обмежене вживання гаданих росіянізмів здатне оживити й усвоєріднити мову: як повсякденного спілкування, так і мову художньої літератури<ref>{{Cite web|url = http://maysterni.com/publication.php?id=110580|title = Унадився журавель до бабиних конопель|last = Василь Трубай|first = |date = |website = |publisher = |language = |accessdate = }}</ref>.