Росіянізм: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м →Росіянізми в українській мові: вікіфікація |
Tholzx (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
Рядок 284:
Викореніння росіянізмів розглядають як головний складник відродження української мови, у якій, у свою чергу, багато які освічені українці бачать запоруку зростання національної [[Самосвідомість|самосвідомості]]. Посібники з [[Культура мовлення|культури мовлення]], по суті являють собою порадники, що вказують на російські елементи у розмовній українській і приписують заміняти їх іншими словами. У написанні наукових, публіцистичних та художніх творів рекомендують уникати росіянізмів (крім росіянізмів, вжитих свідомо — для характеристики особи або персонажу чи для обґрунтованого розширення лексики). Це ж стосується й літературного усного мовлення. Деякі автори йдуть ще далі, пропонуючи переглянути й науково-технічну термінологію (створену за радянських часів і на їхню думку, скальковану з російської), повернувшись до старих українських термінів 1920-х років<ref>{{Cite web|url=http://r2u.org.ua/node/169|title=Корчі радяномовного словникарства. За мову, термінологію і ще дещо|last=Володимир Козирський Василь Шендеровський|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>.
На жаль, заходи з
Існує й цілком протилежний погляд на проблему збігання лексики в обох мовах: її пояснюють не запозиченнями з російської до української, а в зворотньому напрямку<ref name=":6" />. Прибічники цієї точки зору доводять, що багато які слова, що прийнято вважти російськими запозиченнями, віддавна існують в українських діалектах, причому не тільки східних і південних (де вплив російської був максимальним), а в західних областях України, що взагалі не входили до складу Російської імперії (''желати, жолудок, жона, звізда, много, портки, сіверний''). Суть цієї концепції виражає цитата відомого українського перекладача й мовознавця [[Лукаш Микола Олексійович|М. О. Лукаша]]: ''То ніякі не русизми. То давні українські слова, що їх ми свого часу позичили росіянам. Тепер настала пора повертати ці слова в нашу мову.''<ref>Цит. за: Череватенко Л. «Сподіваюсь, ніхто не скаже, що я не знаю української мови» // Фразеологія перекладів Миколи Лукаша : cл.-довідн. – К. : Довіра, 2002. – С. 719.</ref> Прихильники повернення староукраїнізмів вважають антисуржикову діяльність не менш шкідливою для мови, ніж ігнорування самої проблеми суржику й росіянізмів. Українська мова, до якої прагнуть застосувати надто суворі правила слововживання, стає неживою, сухою, малопривабливою для пересічних мовців. На їхню думку, обмежене вживання гаданих росіянізмів здатне оживити й усвоєріднити мову: як повсякденного спілкування, так і мову художньої літератури<ref>{{Cite web|url = http://maysterni.com/publication.php?id=110580|title = Унадився журавель до бабиних конопель|last = Василь Трубай|first = |date = |website = |publisher = |language = |accessdate = }}</ref>.
|