Рамон-Беренгер III: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок) |
правопис |
||
Рядок 36:
Походив з Барселонської династії. Син [[Рамон Баранґе II|Рамона Баранґе II]], графа Барселони, й Матільди Апулійської. Народився у 1082 році у Родезі (графство Тулуза). У 1083 році втратив батька. Його освітою й вихованням займався Вільгельма I, граф Серданья.
Спочатку був співволодарем стрийко [[Баранґе Рамон II|Баранґе Рамона II]], якого підозрювали у вбивстві батька Рамон Баранґе III. При цьому зобов'язувався не одружуватися, щоб передати повну владу
[[Файл:Comtats catalans 1035.svg|міні|ліворуч|250пкс|Володіння Рамона Баранґе III у 1131 році]]У 1097 його дядько відправився у Святу Землю, де безслідно зник. Після цього Рамон Баранґе III став правити одноосібно. За допомогою династичних шлюбів (1103, 1106 і 1112 років) і васальних зв'язків він підпорядкував собі усю Каталонію, окрім Уржеля і [[Паралаза|Пералади]]: 1111 року — Бесалу, 1117 року — Серданью, спільно з графом Уржеля у 1105 році захопив Барбастро і Балагуер, а також у 1112 році став графом Провансу, виконтом Карла після одруження на графині Дульсії де Ґеводан. Незабаром після цього підкорив Ніццу, змусив Бернада,
Водночас з 1107 року вступив у конфлікт з мусульманськими держави. Спочатку маври захопити й сплюндрували замки Геліду і Олердолу, у 1114 році переміг мусульман, які спробували атакувати Барселону. У 1115 році Рамон Баранґе III переміг маврів у битві при Марторелі. Для посилення свого становища у 1109 році запросив до своїх володінь ордекн госпітальєрів.
| |||