Дніпровська повітрянодесантна операція: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Shynkar (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
|||
Рядок 90:
Для здійснення висадки десанту залучили 180 [[військово-транспортний літак|військово-транспортних літаків]] [[Лі-2|«Дуглас» Лі-2]] (1-ої, 53-ої і 62-ої [[авіаційна дивізія|авіаційних дивізій]] ''{{comment|АДД|авіація далекої дії}}''). У свою чергу, авіація {{comment|ПДВ|Повітряно-Десантні Війська}} виділила 10 машин [[Іл-4]] для викидання [[спорядження]] і легких гармат, буксирувальники планерів, а також 35 десантних планерів ''А-7'' і ''Г-11'', якими повинна була десантуватися бригадна [[артилерія]].
Віддалення аеродромів від районів викидання десанту складала
[[22 вересня]] передові частини Воронезького фронту захопили перші плацдарми за Дніпром. Вранці [[23 вересня]], [[генерал армії]] [[Ватутін Микола Федорович|М. Ф. Ватутін]] прибув на [[командний пункт]] [[40-а армія (СРСР)|40-ої армії]], де з доповідей розвідки з'ясував, що в запланованому районі висадки десанту значних сил противника не встановлено.
Рядок 105:
Літаки злітали безсистемно — по готовності та з грубими порушеннями [[Бойові порядки|бойових порядків]]. Повертаючись назад на [[аеродром]]и вони були вимушені ще довше чекати перезаправляння, внаслідок чого [[десантник]]и змушені були буквально метатися по аеродрому від одного літака до іншого, у пошуках готового до зльоту.<ref name="stas"></ref>
На аеродромі Смородине жоден [[літак]] з числа запланованих до вильоту не був готовий до зльоту взагалі. Ці літаки повинні були доставити 45-мм артилерійські гармати для десанту. Через відсутність палива 5-а бригада була вимушена припинити [[десантування]] з аеродрому Богодухів з настанням світанку. 3-я бригада здійснила десантування в повному складі (без 45-мм [[гармата|гармат]]) з мережі аеродромів у районі Лебедина до світанку [[25 вересня]]. Але літаків під посадку було подано менше, ніж передбачалося планом, а в найостанніший момент з'ясувалося, що зношеність машин не дозволяє їм брати штатну кількість вантажу. Багато літаків [[Лі-2]] могли підняти лише 15-18 парашутистів або м'яких парашутно-десантних мішків — замість положених по штату мінімуму в 20 одиниць. У результаті в першу ніч не було викинуто ''2017'' чоловік (30 % десанту). ''590'' контейнерів з вантажем ([[озброєння]]м, [[Боєприпаси|боєприпасами]] і [[продовольство]]м) з числа запланованих, так і не були доставлені в район висадки десанту, залишившись на аеродромах зльоту.
Також, одним з головних чинників, що призвели першу стадію проведення повітряно-десантної операції на етапі десантування до провалу, став украй низький рівень навченості і готовності льотних екіпажів військово-транспортної авіації, які в більшості своєї не мали навіть елементарного досвіду проведення повітряних десантів.<ref name="stas"></ref>
Рядок 115:
Незважаючи на негативний досвід проведення [[В'яземська повітряно-десантна операція|В'яземської повітряно-десантної операції]] взимку [[1942]] року, ніяких практичних висновків в цьому відношенні взагалі зроблено не було. Всі завдання щодо наведення основних сил десанту переклали на плечі [[Передовий загін|передових загонів]], які повинні були після приземлення здійснити підсвічування районів десантування за допомогою серій [[сигнальна ракета|сигнальних ракет]]. Але задум провалився через повне безладдя, що на аеродромах, що в повітрі, що на землі після приземлення. Плюс до цього, німці, виявивши висадку десанту супротивника, почали масовані запуски різнокольорових ракет з різних напрямків, чим остаточно [[Введення противника в оману|ввели в повну оману]] не тільки транспортну [[Авіація|авіацію]], але і парашутний десант.
Додатково до відсутності радіоапаратури наведення, в ніч на [[25 вересня]] різко погіршали [[Погода|погодні умови]]. Низька [[хмарність]] на висоті
Як пізніше стало відомо з доповідей [[льотчик]]ів — практично жоден з них не зміг використати наземні [[орієнтир]]и в таких умовах. Дніпро залишався єдиним вірним орієнтиром для всіх без винятку екіпажів. З урахуванням того, що райони десантування знаходилися на відстані всього 15-20 кілометрів від Дніпра, який був достатньо надійним орієнтиром, льотчики могли розрахувати по напрямку й часу польоту приблизний район та здійснити висадку з помилкою 5-7 кілометрів від заданого. Але внаслідок вкрай низького рівня навченості льотних екіпажів, відсутності уявлення, де і в якому місці вони перетинають річку, екіпажі проводили невірні розрахунки. Іноді помилки в розрахунках досягали 40 кілометрів (!) від заданого. На додаток, після перетинання Дніпра, остерігаючись вогню [[Засоби ППО|протиповітряних засобів]] противника, літаки набирали висоту не визначені для десантування 600 метрів, а 1000 м і більш, та збільшували швидкість.<ref name="stas"></ref>
Рядок 121:
[[Десантник]]и вимушені були покидати борт літака в таких умовах, що призвело до того, що інтервали між парашутистами після приземлення досягали не розрахункових 4 кілометри (максимум), а ''8'', а то і ''15'' (!) км. Навіть при висадці у тил противника в денний час, збір парашутистів у таких умовах був мало реальним. У більшості радянських десантників був відсутній хоч якийсь [[бойовий досвід]] щодо ведення [[Бій|бою]] в тилу противника, тому що переважна частина досвідчених десантників, які брали участь у Вяземській повітряно-десантній операції в цій операції участі не брали. Раніше, влітку [[1943]], з них було сформовано кілька звичайних піхотних дивізій, які взяли активну участь у жорстоких [[Битва на Курській дузі|боях на Курській дузі]], і зазнали важких втрат.
Ганебна організація навігаційного забезпечення, слабка підготовка льотного складу призвели до того, що особовий склад десантувався на площі більш ніж 25 на 70 кілометрів. Тільки ''5 %'' особового складу приземлилися в запланованій зоні; ''23 %'' десантників приземлилися в радіусі 10 кілометрів від намічених районів, ''58 %'' — в радіусі 15 км, решта (''14 %'') — поза межами цих відстаней. Близько 400 десантників було викинуто на Черкаський [[ліс]] (70 кілометрів від району висадки), і 230 — приземлилися в розташуваннях своїх військ. Частина десанту приводнилася на [[Дніпро (річка)|Дніпро]] і потонула, заплутавшись у [[стропа]]х.<ref name="stas"></ref>
[[Файл:Hitlerdnieper.jpg|right|thumb|300px|Солдати [[Вермахт]]у готують [[Вогнева позиція|вогневі позиції]] для оборони Дніпровського валу. Осінь 1943]]
Рядок 163:
В цілому всю територію, де вели бойові дії десантники можна умовно поділити на дві частини: північну і південну.
Північний ареал ведення бойових дій знаходився в околицях міста [[Ржищів (місто)|Ржищів]], в місцевості практично позбавленій достатньої кількості лісових масивів. Невеликі гаї, ліски, яри дозволяли приховано діяти лише малим групам десанту, і практично виключали можливість діяти великим загонам, в особливості в денний час. Плюс до всього противник володів у цьому районі широкою мережею гарнізонів, які брали найактивнішу участь в боротьбі з повітряним десантом. Проте, у північній частині діяло принаймні 20 груп, загальною кількістю більше 1100 чоловік, та 4 великих угруповання по
Бойові дії, які вели десантники на північній ділянці проходили за значної переваги противника і практично за повної відсутності можливостей для [[маневр]]у. З цієї причини, не маючи інформації про дії товаришів на півдні, ці групи робили численні спроби прорватися через [[Лінія фронту|лінію фронту]] та пробитися в розташування 40-ї армії. Не маючи можливості проявити повною мірою свої здібності, північні групи і загони своїми діями в тилу ворога усе ж таки заподіювали безліч клопоту військам Вермахту, змушуючи німців кидати істотні сили на їх пошук та знищення.
Рядок 273:
{{reflist}}
== Джерела та література ==
* ''Т. В. Вронська''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Dniprovska_operaciya_1943 Дніпровська повітряно-десантна операція 1943] // {{ЕІУ|2|412}}
* {{книга
|автор =
| |||