Туя західна: відмінності між версіями

|range_map = Thuja occidentalis range maprange_map.png

Це вічнозелене однодомне дерево, до 30 м заввишки. [[Крона дерева|Крона]] густа, пірамідальна. [[Кора рослин|Кора]] стовбура темно-бура або сірувато-коричнева, повздовжньо-борозенчаста, однорічних пагонів — зелена, при основі — червоно-коричнева. Листки лусковидні (у ювенільних рослин — голковидні), розміщені супротивно. Чоловічі шишечки (мікростробіли) приверхівкові, в пазухах листків, майже сидячі, дрібні (до 2 мм у діаметрі), округлі, жовтаві. Жіночі шишечки (мегастробіли) овально-яйцевидні, світло-зелені, роз­міщені на кінцях укорочених охвоєних гілочок. Стиглі шишки донизу відігнуті, світло-коричневі або коричнево-бурі, видовженоовальні, їхні луски шкірясто-дерев'янисті, черепичасто налягають одна на одну. Запилюється у першій половині квітня. [[Насіння]] достигає у рік запилення.

Останнім часом у науковій медицині тую західну не використовують. Раніше настойку свіжих пагонів туї використовували для приготування комплексних препаратів акофіту і мерифіту. [[Акофіт]] застосовували при гострих [[радикуліт]]ах, радикуло-ішалгіях і фунікуло-невритах, що виникають на ґрунті гострих інфекцій, при [[люмбаго]], [[плексит]]ах і [[нейроміотоз]]ах. [[Мерифіт]] використовували при лікуванні хронічних [[тонзиліт]]ів і хронічних [[фарингіт]]ів. У [[Гомеопатія|гомеопатії]] препарати із свіжих пагонів туї вживають при хронічному запаленні волосяних мішечків (сикоз), від [[Бородавка|бородавок]], як протиревматичний засіб і в [[Оториноларингологія|оториноларингології]]. У народній медицині тую західну використовують як діуретичний, жовчогінний, відхаркувальний, потогінний, кровоспинний, антисептичний і такий, що викликає [[Гіперемія|гіперемію]], засіб.