Арагонська Корона: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок) |
Haida (обговорення | внесок) |
||
Рядок 116:
У кінці XIII ст. — на початку XIV ст. у Каталонії настав час благополуччя: населення збільшувалося, каталонська культура і каталанська мова поширилася на острови Західного Середземномор'я. Під час царювання [[Петро III (король Арагону)|Петра III Арагонського Великого]] ({{lang-ca|Pere III d'Aragó el Gran}}, [[Арагонська мова|арагонською]] ''Pietro III d'Aragón lo Gran'') було завойовано Сицилію і успішно відбито французьких [[Хрестові походи|хрестоносців]]. Його син і наступник [[Альфонсо ІII (король Арагону)|Альфонс Правдивий чи Щедрий]] ({{lang-ca|Alfons el Franc}}) завоював [[Мінорка|Мінорку]], а другий син Петра ІІІ [[Яків II (король Арагону)|Яків II]], який спочатку став володарем Сицилії, а потому, після свого старшого брата, став королем Арагону, завоював Сардинію. Саме за Якова ІІ Справедливого ({{lang-ca|Jaume II d'Aragó el Just}}) Каталонія досягла піку розвитку у [[Середньовіччя|Середньовіччі]].
Однак у другій половині XIV ст. сталося кілька подій, які мали важливе значення для історії Каталонії: кілька природніх катастроф, демографічна криза, застій та занепад каталонської економіки та зростання соціального напруження. Царювання [[Петро IV (король Арагону)|Петра IV Церемонного]] стало періодом воєн: було анексовано Мальорку, придушено повстання у Сардинії, сталося повстання «арагонських уніоністів» (рух в Арагоні, який виступав за збільшення прав місцевої громади у досить централізованому Арагонському королівстві) і, що найголовніше, розпочалася війна з [[Кастилія|Кастилією]]. Окрім складної фінансової ситуації, ці події спровокували й кризу престолонаступництва, оскільки після смерті [[
Наступник Фердинанда, [[Альфонс V (король Арагону)|Альфонс V Великодушний]] ({{lang-ca|Alfons V el Magnànim}}, {{lang-es|Alfonso V el Magnánimo}}, [[Арагонська мова|арагонською]] ''Alifonso V lo Magnanimo''), знову вирішив розширити межі свого королівства за рахунок [[Королівство Неаполь|Королівства Неаполя]], яке він остаточно підпорядкував у 1443 р. У той самий час, проте, він погіршив соціальну кризу в Каталонії, як у сільській місцевості, так і в містах. Результатом цих процесів у 1462 р. стали селянські повстання проти тиску аристократії, що, зрештою, призвело до десятирічної громадянської війни, яка виснажила країну. Під час повстань у 1493 р. Франція формально анексувала графства [[Русільйон]] та Сарданью (яу її [[Башя Сарданья|південну частину]], так і [[Алта Сарданья|північну]]). Однак [[Фердинанд II Арагонський|Фердинанд II Арагонський Католик]] ({{lang-ca|Ferran II d'Aragó el Catòlic}}, {{lang-es|Fernando II de Aragón el Católico}}, [[Арагонська мова|арагонською]] ''Ferrando II d'Aragón lo Catolico'') зрештою у 1486 р. вирішив основні проблеми повсталих селян, реформував каталонські органи управління, без війни повернув північні каталонські графства, а також зробив інтенсивнішою свою італійську політику.
| |||