Психологія: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
[[Файл:Psi original.svg|100px|thumb|[[Грецька мова|Грецька]] буква [[Псі (літера)|Псі]] — символ психології]]
 
'''Психоло́гія''' (від грецького [[Психіка|''ψυχή'']] (''psyché'') — [[душа]], [[дух]]; [[логос|''λόγος'']] (''logos'') — вчення, [[наука]]) — наука, що вивчає [[психічні явища]] ([[мислення]], [[почуття]], [[воля|волю]]) та поведінку людини, пояснення яких знаходимо в цих явищах.
 
Рядок 13 ⟶ 12:
== Вживання терміна ==
[[Файл:Marko Marulic (Zagreb).jpg|міні|200пкс|Пам'ятник Маркові Марулічу в [[Загреб]]і]]
 
Слово ''психологія'' з'являється в XVI&nbsp;столітті<ref>[http://uk.wiktionary.org/wiki/психологія Психологія] // [[Вікісловник]]</ref>. Вперше вжите в назві книги, що не збереглась, але згадана в списку праць хорватського [[гуманізм|гуманіста]] [[Марко Маруліч|Марка Маруліча]] (1450—1524). Визнання термін зажив завдяки працям [[Кристіан Вольф|Кристіана Вольфа]] (1679—1754) ''Psychologia empirica'' та ''Psychologia rationalis'', згаданих у французькій Енциклопедії.<br/> Сьогодні, крім назви системи наукових знань, слово ''психологія'' та його похідні вживаються щодо широкого спектру побутових, професійних, соціальних явищ:
* в побуті ''психологією'' називають світ переживань, мотивів, взаємин, тобто те, що є предметом психологічної науки і описується категорією [[психічне]];
Рядок 21 ⟶ 19:
 
== Науковий апарат ==
 
За півтора століття, з того часу як психологія почала самостійне існування, точаться суперечки щодо основних положень науки.
 
Рядок 68 ⟶ 65:
== Історія розвитку психологічних знань ==
{{main|Історія психології}}
 
Прийнято говорити про історію психології в контексті західної культури, хоча наукова думка арабського світу, Індії, Східної Азії має свої давні традиції та безсумнівні досягнення в теорії та практиках психічної діяльності.<br/>
Існує декілька підходів щодо періодизації розвитку психології<ref>[http://www.info-library.com.ua/books-book-113.html Загальна психологія.] Навчальний посібник / Варій М. Й.&nbsp;— 2-ге вид., випр. і доп.&nbsp;— К.&nbsp;: «Центр учбової літератури», 2007.&nbsp;— 968 c.&nbsp;— Розділ 1.1.</ref>. Як наука, в сучасному ''[[позитивізм|позитивістському]]'' значенні слова, сформувалась наприкінці XIX ст, коли у 1879 році почала роботу заснована [[Вільгельм Вундт|В. Вундтом]] (1832—1920) в [[Лейпциг]]у лабораторія експериментальної психології. З названої точки зору, дослідження минулих тисячоліть є «передісторією науки».<br/>
Рядок 107 ⟶ 103:
 
==== Середньовіччя та Відродження ====
 
Богословські трактати та проповіді [[Середньовіччя]] містили деякі ідеї з античності. Зокрема, вчення про рефлексію, типологію й ієрархію психічних явищ Стагірита, вчення неоплатоників. Завдяки [[Каролінзьке Відродження|Каролінзькому Відродженню]] та спілкуванню з арабським світом, віднайдені та врятовані списки деяких античних першоджерел.<br/>Поряд з тим, церква вказує задачею розуму доведення існування [[Бог]]а, а методом&nbsp;— дослідження Святого Письма. Існує гіпотеза<ref>[http://www.prytyska.kiev.ua/content/view/518/30/ Догматичне богослов'я] / [[Лоський Володимир Миколайович]].</ref> про походження з цих юдейсько-християнських студій сучасного поняття [[особистість|особистості]].
 
Рядок 115 ⟶ 110:
 
==== Новий час ====
За [[Новий час|Нового часу]] психологія продовжує свій розвиток у межах філософських систем [[Рене Декарт]]а, [[Лейбніц]]а, [[Локк]]а, [[Ґартлі]] та інших. Для цього періоду характерним є проникнення в гуманітарне знання концепцій та законів природничих наук.
 
За [[Новий час|Нового часу]] психологія продовжує свій розвиток у межах філософських систем [[Рене Декарт]]а, [[Лейбніц]]а, [[Локк]]а, [[Ґартлі]] та інших. Для цього періоду характерним є проникнення в гуманітарне знання концепцій та законів природничих наук.<br/>На українських теренах вивчення психології розгортається в [[Києво-Могилянська академія (1659—1817)|Києво-Могилянській Академії]]. Курс цієї науки читав [[Ґізель Інокентій|І. Ґізель]] (1600-83), професори Академії [[Баранович Лазар|Л. Баранович]] (1620-93) та Й. Ґалятовський († 1688) приділяли їй увагу в своїх творах, спираючись на філософію Арістотеля в її схоластичній інтерпретації. У 1868 році [[Климентій Миколайович Ганкевич]] видав перший підручник «Психологія», а в 1874&nbsp;— «Короткий нарис психології для ужитку в школах середніх». Климентій Ганкевич викладав психологію у Чернівецькому університеті і в нього навчався Іван Франко, щоб докінчити студії перервані арештом. У Львові Іван Франко навчався у ще одного відомого психолога&nbsp;— Юліана Охоровича, котрий у 1889 році організував Перший Міжнародний Конгрес Психологів.
 
Досягненнями періоду XVII—XVIII ст можна вважати:
Рядок 133 ⟶ 129:
 
=== Розвиток психології наприкінці XIX&nbsp;— на початку XX&nbsp;ст. ===
 
Слід визнати, що своїми попередніми досягненнями психологія мала завдячувати інтуїції й умовиводам на основі спостережень, інтроспекції. Застосування наукових (в сучасному значенні) методів було спорадичним.<br/> Тло, на якому відбувалось становлення сучасної психології, визначали такі тенденції:
* поступ [[позитивізм|позитивістської]] методології, що вимагала застосовувати об'єктивні методи ''природничих наук'' в будь-яких, в&nbsp;т.ч. суспільних та гуманітарних дослідженнях;
* розвиток [[еволюційна теорія|еволюційної теорії]], яка, по-перше, поставила питання про походження психіки сучасної людини, по-друге, фактично нівелювала різницю між людиною та твариною;
* накопичення емпіричного матеріалу, що потребував специфічних психологічних теорій, перш за все, в медицині (лікування неврозів), фізіології (вивчення органів відчуттів), педагогіці, етнографії та ін.
Сама психологічна наука переживала кризу у зв'язку з відмовою від мислення душі виключно як свідомості та введенням експериментальних методів дослідження.'''
 
==== Фізіологічні школи ====
Рядок 161 ⟶ 156:
 
== Галузі психології ==
 
[[Галузь|Галузі]] психології:
* [[Загальна психологія]]
Рядок 206 ⟶ 200:
 
=== Художня література ===
 
На сучасній літературі сильно позначились впливи таких психологів як [[Фройд|З. Фрейд]] та [[Карл Густав Юнг|К.&nbsp;Г.&nbsp;Юнг]]. Це й не дивно, адже у них або їх учнів консультувались видатні письменники ([[Герман Гессе]]). Деякі психологи самі брались до красного письменства як [[Віктор Франкл]] та [[Ірвін Ялом]].