Вікіпедія

Коновалець Євген Михайлович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м
Рядок 74:
 
{{Однофамільці|Коновалець (прізвище)}}
'''Євге́н Мих́айлович Конова́лець''' ({{lang-lt|Jevhenas Konovalecis}}, {{н}} {{дн|14|6|1891}} [[Зашків (Жовківський район)|Зашків,]] нині [[Жовківський район]], [[Львівська область|Львівщина]] — {{†}} {{дс|23|5|1938}}, [[Роттердам]], [[Нідерланди]]) — полковник [[Армія Української Народної Республіки|Армії]] [[УНР]], командант [[УВО]], голова [[Провід Українських Націоналістів|Проводу українських націоналістів]] ([[1927]]), перший голова [[ОУН]] (з [[1929]]), один із ідеологів [[Український націоналізм|українського націоналізму]].
 
== Життєпис ==
Рядок 80:
</ref>
 
Закінчив народну школу ув рідному селі.<ref>[http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1938/Svoboda-1938-125.pdf І.&nbsp;Н.&nbsp;Короткий життєпис полковника Е. Коновальця // Свобода. 1 чер. 1938.&nbsp;— С. 2.]</ref> У 1901-1909-му навчався в [[Львівська академічна гімназія|Львівській академічній гімназії]]. З 1909-го вивчав право на юридичному факультеті [[Львівський університет|Львівського університету]].
 
=== Початок громадської діяльності ===
Рядок 87:
Із студентських років вів активну громадсько-політичну діяльність. У 1910 брав участь у боротьбі студентства за український університет у Львові, під час якої від рук польського шовініста загинув [[Коцко Адам|Адам Коцко]].
 
УЗ [[1912]] став— секретаремсекретар львівської філії ''«[[Просвіта|Просвіти]]»'', тісно співпрацював з друкованим органом організації&nbsp;— місячником ''«Письмо з Просвіти»'', був членом ''«[[Академічна громада|Академічної громади]]»''.
 
Від 1913-го, як один з лідерів українського студентського руху був, обраний до складу головної управи Українського Студентського Союзу, де належав до національно-демократичної секції. Незабаром став членом [[Українська національно-демократична партія|Української Національно-Демократичної Партії]]. У 1913&nbsp;р. входив до ''«Тіснішого народного комітету»'' УНДП (голова [[Левицький Кость|Кость Левицький]]), на засіданнях якого провідні [[Галичина|галицькі]] політики обговорювали і приймали рішення з найактуальніших питань українського політичного життя в [[Австро-Угорська Імперія|Австро-Угорщині]].
 
Найбільший вплив на молодого Коновальця мали один з розбудовників [[Товариство «Сокіл» (Україна)|«Соколу»]] [[Іван Боберський]], акт [[Мирослав Січинський|Мирослава Січинського]] та знайомство з [[Наддніпрянщина|наддніпрянською]] еміґрацією (особливо з [[Дмитро Донцов|Дмитром Донцовим]]).
Рядок 95:
=== Війна і полон ===
[[Файл:konovalets forma.jpg|right|150пкс]]
На початку [[Перша світова війна|I-СВ]] 2 серпня 1914-го мобілізований до [[Збройні сили Австро-Угорщини|австрійської армії]] (19 полк Крайової оборони ([[ландвер]]у) [[Львів|Львова]] ({{lang-de|k.k. Landwehr Infanterie Regiment «Lemberg» Nr. 19}}). В червні 1915-го, під час [[Бої за гору Маківка|боїв на Маківці]], потрапив у російський полон. У 1915&nbsp;— початку 1916-го перебував у [[Табір військовополонених|таборі для військовополонених]] у Чорному Яру (між [[Волгоград|Царицином]] і [[Астрахань|Астраханню]]), а з кінця 1916&nbsp;— у таборі в [[Царицин|Царицині]].
 
Після [[Лютнева революція|Лютневої революції]] в [[Росія|Росії]] Коновалець разом з галицькими старшинами з табору в Дубовці (неподалік Царицина) [[Андрій Мельник|А. Мельником]], [[Чмола Іван|І. Чмолою]], [[Сушко Роман|Р. Сушком]], [[Кучабський Василь|В. Кучабським]], [[Матчак Михайло|М. Матчаком]], [[Черник Федь|Ф. Черником]] розгорнуврозгорнули широку організаційну і пропагандистську роботу серед полонених-українців.
 
Приблизно в кінці липня 1917 приїжджає до [[Київ|Києва]]. Появу в столиці починає з вступу до Галицько-Буковинського комітету допомоги жертвам війни і популяризацієюпопуляризації в середовищі [[Українська Центральна Рада|ЦР]] та [[Український генеральний військовий комітет|УГВК]] ідеї створення окремої військової одиниці. Діяльність у місті Є. Коновалець проводить під псевдонімом Є. Блавацький. Вперше під своїм прізвищем згадується 28 грудня 1917&nbsp;р. в протоколі засідання Галицько-Буковинського комітету<ref>ЦДАВОВ України, м. Київ.&nbsp;— Ф. 1105.&nbsp;— Оп.1.&nbsp;— Спр.106.&nbsp;— Арк. 5; ЦДАВОВ України, м. Київ.&nbsp;— Ф. 1105.&nbsp;— Оп.1.&nbsp;— Спр.71.&nbsp;— Арк. 72)</ref>.
 
=== Формація Січових Стрільців ===
Рядок 106:
[[Файл:Присяга січових стрільців. Старокостянтинів. 1919.JPG|thumb|right|200пкс|Симон Петлюра та Євген Коновалець на присязі січовиків.]]
[[Файл:Євген Коновалець із січовими стрільцями. Шепетівка. 1919.jpg|міні|праворуч|200пкс|У [[Шепетівка|Шепетівці]], крайній зліва]]
У жовтні-листопаді 1917&nbsp;рр. Коновалець спільно з [[Дашкевич Роман|Р. Дашкевичем]] та іншими членами ГБК сформувавсформували [[Галицько-буковинський курінь січових стрільців]], який незабаром перетворився в одну з найбоєздатніших частин Армії УНР.
 
ВУ січні 1918-го Коновальця,р. після проведення реорганізації, булоКоновальця обрано командиром Куреня Січових Стрільців. У кінці січня&nbsp;— на початку лютого 1918&nbsp;ррр. ці частини, разом з [[Гайдамацький кіш Слобідської України|Гайдамацьким кошем]], відзначились у ході протидії [[Січневе повстання 1918|січневому повстанню]] та в боях проти більшовицьких військ на підступах до міста. 1-2 березня 1918-го стрілецькі частини спільно з [[Запорізький корпус Армії УНР|Запорізьким Корпусом]] таі Гайдамацьким кошем визволили від більшовиків Київ.
 
З приходом до влади [[гетьман]]а [[Скоропадський Павло|Скоропадського]] полк Січових Стрільців 1 травня 1918&nbsp;р. на вимогу німецького командування роззброїли та розформували. Євген Михайлович, залишившись у місті, разом з кількома старшинами здійснював організаційні заходи щодо створення нової стрілецької частини.
 
В кінці серпня 1918&nbsp;р. Коновалець отримав від П. Скоропадського дозвіл на формування Окремого Загону [[Січові Стрільці|Січових Стрільців]] з осідком у [[Біла Церква|Білій Церкві]]{{Fact}}. На початку листопада Коновалець через [[Дорошенко Дмитро Іванович|Дмитра Дорошенка]], а згодом і особисто, вів переговори з гетьманом про умови надання національно-демократичними силами (у тому числі Січовими Стрільцями) підтримки гетьманському уряду та наголошував на недопустимості укладення федеративного союзу з Росією. Після підписання Скоропадським договору про федерацію СС підтримали [[Директорія УНР|Директорію УНР]] у повстанні проти влади гетьманського режиму, та приєднались до військ Директорії в [[Мотовилівський бій|Мотовилівському бою]].
 
Коновалець брав активну участь у зміцненні боєздатності республіканської армії. В 1918—1919 керував [[дивізія|дивізією]], корпусом і групою Січових Стрільців під час бойових операцій проти більшовицьких і [[Збройні Сили Півдня Росії|денікінських]] військ. Був одним з довірених союзників [[Симон Петлюра|Петлюри]], після сепаратного [[Листопадова катастрофа|Зятківського договору]] УГА з білогвардійцями включно. ПротеОднак склав повноваження після заключенняукладення Симоном Петлюрою союзу з [[Юзеф Пілсудський|Пілсудським]].
 
=== Після поразки визвольних змагань ===
Рядок 120:
Після прийняття 6 грудня 1919&nbsp;р. на нараді [[Головний Отаман військ і флоту УНР|Головного отамана]] з представниками уряду та військовими керівниками УНР рішення про розформування українських регулярних частин{{Fact}} Коновалець видав наказ про самодемобілізацію підрозділів Січових Стрільців.
 
У листопаді 1919&nbsp;р. Коновалець потрапив до табору для полонених у [[Луцьк]]у. Навесні 1920&nbsp;р., звільнившись з ув'язнення, перебрався в [[Чехо-Словаччина|Чехо-Словаччину]]. Намагався у порозумінні з [[Петлюра Симон Васильович|Симоном Петлюрою]] організувати з інтернованих бійців [[УГА]], що знаходилисьперебували в Чехословаччині, і українських полонених з таборів у [[Італія|Італії]] військове формування та робив спроби організувати збройне підпілля на окупованих українських землях.
 
Після поразки Української революції 1917 – 1921 років не втратив віру в справу, якій присвятив все своє життя: «Як не буде в нас сили, не осягнемо нічого, хоч би все найкраще для нас складалося. Як же ж будемо мати силу, тоді вийдемо побідно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба». 
Поразка національно-визвольних змагань 1917—1921&nbsp;рр. та чотиристороння окупація України спонукали Коновальця до пошуку нових методів боротьби за [[незалежність України]]. В цих обставинах в липні 1920-го здійснює заходи щодо створення принципово нової організації, яка б в умовах підпілля могла ефективно боротися проти окупаційних режимів. У серпні 1920&nbsp;р., за безпосередньою участю Коновальця, було створено [[УВО|Українську Військову Організацію]].▼
 
▲Поразка національно-визвольних змагань 1917—1921&nbsp;рр. та чотиристороння окупація України спонукали Коновальця до пошуку нових методів боротьби за [[незалежність України]]. В цих обставинах ву липні 1920-го здійснює заходи щодо створення принципово нової організації, яка б в умовах підпілля могла ефективно боротися проти окупаційних режимів. У серпні 1920&nbsp;р., за безпосередньоюбезпосередньої участюучасті Коновальця, було створено [[УВО|Українську Військову Організацію]] (УВО).
20 липня 1921-го Коновалець повернувся до Львова і очолив Начальну Команду УВО. Був активним противником [[Другий Зимовий похід|Другого Зимового походу Армії УНР]], вважаючи його безперспективним.▼
 
▲20 липня 1921-го р. Коновалець повернувся до Львова і очолив Начальну Команду УВО. Був активним противником [[Другий Зимовий похід|Другого Зимового походу Армії УНР]], вважаючи його безперспективним.
 
=== Еміграція ===
Рядок 132 ⟶ 134:
Із грудня 1922-го року був змушений мешкати в еміграції у Чехо-Словаччині, [[Німеччина|Німеччині]], [[Швейцарія|Швейцарії]] та [[Італія|Італії]].
 
У листопаді 1927-го за його ініціативи на одній з нарад УВО було вирішено створити єдину революційно-політичну організацію, діяльність якої ґрунтувалася б на [[Націоналізм|націоналістичній]] ідеології та поширювалась на всі українські землі. 28 січня&nbsp;— 3 лютого 1929-го на конгресі у [[Відень|Відні]] було створено [[ОУН|Організацію українських націоналістів]] (ОУН), головою проводу якої було обранообрали Коновальця.
 
Наприкінці 1920-x&nbsp;— на початку 1930-х рр. Коновалець, організаційно зміцнивши [[УВО]] і [[ОУН]], установив контакти з політичними колами Німеччини, [[Великобританія|Великої Британії]], [[Литва|Литви]], [[Іспанія|Іспанії]], Італії та організував українські політично-інформаційні служби в багатьох політичних центрах [[Європа|Європи]], залучив до співпраці з ОУН широкі кола [[Українська діаспора|української еміграції]]. Здійснив ряд заходів, внаслідок яких були створені осередки ОУН або споріднених організацій у [[Франція|Франції]], [[Бельгія|Бельгії]], [[Канада|Канаді]], [[Маньчжурія|Маньчжурії]]. За його безпосередньою участю в [[Америка|Америці]] були засновані Громади українських стрільців, що поклали початок Організації Державного Відродження України в [[США]] і Українському Національному Об'єднанню в [[Канада|Канаді]]. З метою підготовки до майбутньої збройної боротьби за незалежність України за дорученням Коновальця було сформовано військовий штаб та укомплектовано школи з підготовки старшинських кадрів для української армії в Польщі, Чехо-Словаччині, [[Австрія|Австрії]].
 
Діяльність Коновальця з розбудови ОУН, намагання поставити українське питання у [[Ліга Націй|Лізі Націй]] та, постійні заходи з налагодження націоналістичного підпілля в [[УРСР]], викликали занепокоєння у більшовицького керівництва в [[Москва|Москві]].
 
=== Загибель ===
{{main|Вбивство Євгена Коновальця}}
 
Протягом 1920-х років відбулося декілька замахів на Євгена Коновальця. Їх намагалися здійснити різні агенти радянських спецслужб. 1933-го розпочалася реалізація останньої операції з убивства Провідника під кодовою назвою «Ставка», яку розробляли у Москві під особистим наглядом Йосипа Сталіна. Виконавцем замаху став агент радянської служби зовнішньої розвідки [[Павло Судоплатов]].
23 травня 1938-го Коновалець загинув у [[Роттердам]]і в результаті спецоперації проведеної органами [[НКВС СРСР]]. Вбивство Коновальця виконав [[Павло Судоплатов]] (пізніше&nbsp;— керівник розвідувально-диверсійного управління НКВС СРСР, генерал [[Комітет державної безпеки СРСР|КДБ]]). Він зумів увійти в довіру до Коновальця, який вірив в існування в [[СРСР]] міцного підпілля. Це ''«нелегальне угрупування»'' й презентував, згідно ''«легенди»''Судоплатов під псевдонімом '«Павлусь Валюх»''.▼
 
Про цеспецоперацію інформували особисто [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]]. У листопаді 1937-го Судоплатова прийняв особисто [[Сталін Йосип Віссаріонович|ІосифЙосиф Джугашвілі]] й поставив задачу розробити план ''«нейтралізації»'' керівництва ОУН. За тиждень у [[Кремль|Кремлі]] Судоплатов доповів план Сталіну, керівнику НКВС [[Єжов Микола Іванович|Єжову]] та голові [[Всеукраїнський центральний виконавчий комітет|ЦВК УРСР]] [[Петровський Григорій Іванович|Петровському]]. Останній заявив, що Коновальцю заочно винесено [[смертний вирок]].▼
 
▲23 травня 1938-го р. Коновалець загинувбув убитий у [[Роттердам]]і в результаті спецопераціїцієї проведеної органами [[НКВС СРСР]]спецоперації. Вбивство Коновальця виконав [[Павло Судоплатов]] (пізніше&nbsp;— керівник розвідувально-диверсійного управління [[Народний комісаріат внутрішніх справ|НКВС]] [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]], генерал [[Комітет державної безпеки СРСР|КДБ]]). Він зумів увійти в довіру до Коновальця, який вірив в існування в [[СРСР]] міцного підпілля. Це ''«нелегальне угрупування»'' й презентував, згідно з ''«легендилегендою»,'' Судоплатов під псевдонімом '«Павлусь Валюх»''.''
▲Про це інформували особисто Сталіна. У листопаді 1937-го Судоплатова прийняв особисто [[Сталін Йосип Віссаріонович|Іосиф Джугашвілі]] й поставив задачу розробити план ''«нейтралізації»'' керівництва ОУН. За тиждень у [[Кремль|Кремлі]] Судоплатов доповів план Сталіну, керівнику НКВС [[Єжов Микола Іванович|Єжову]] та голові [[Всеукраїнський центральний виконавчий комітет|ЦВК УРСР]] [[Петровський Григорій Іванович|Петровському]]. Останній заявив, що Коновальцю заочно винесено [[смертний вирок]].
 
23 травня 1938-го р. Павло Судоплатов передав у Роттердамі в кафе [[Атланта (готель)|готелі «Атланта»]] вибухівку, закамуфльовану підривникамизамасковану під коробку цукерок з українським [[орнамент]]ом як подарунок ''«від друзів»''. Після того як коробка була перевернута у горизонтальне положення, вона вибухнула.
 
Поховано Євгена Коновальця на [[цвинтар Кросвейк|цвинтарі Кросвейк]].
Рядок 164 ⟶ 168:
=== Україна ===
[[Файл:Konovalets' personal belongings.jpg|300px|міні|Особисті речі Євгена Коновальця у [[Музей УНР|Музеї УНР]]]]
* На честь Дня народження Євгена Коновальця на його малій Батьківщині у селі Зашків Жовківського району Львівської області проводиться національно-патріотичний фестиваль «Зашків&nbsp;— земля героїв»<ref>[http://zashkiv.info Сторінка фестивалю]</ref>. Також у Зашкові є [[Памятникпам'ятник Євгену Коновальцю (Зашків)|памятник Євгену Коновальцю]], а в будинку, де він мешкав, відкрито музей<ref>[http://www.lhm.lviv.ua/ekspozyciyi/istorykomemorialnyy_muzey_evgena_konovalcya.html Історико-меморіальний музей Євгена Коновальця]</ref>.
* В ряді міст [[Україна|України]] є [[вулиця Коновальця]]. Зокрема у [[Вулиця Євгена Коновальця (Київ)|Києві]], [[Вулиця полковника Коновальця (Біла Церква)|Білій Церкві]], [[Вулиця Коновальця (Львів)|Львові]], [[Вулиця Євгена Коновальця (Івано-Франківськ)|Івано-Франківську]], [[Вулиця Коновальця (Дрогобич)|Дрогобичі]], [[Вулиця Коновальця (Стрий)|Стрию]], [[Тернопіль|Тернополі]], [[Вулиця Євгена Коновальця (Луцьк)|Луцьку]], [[Вулиця Євгена Коновальця (Рівне)|Рівному]], [[Конотоп]]і, [[Дніпропетровськ]]у та [[Житомир]]і.
* 14 жовтня 1997-го року був— відкритийвідкрили [[Пам'ятник Євгену Коновальцю (Моршин)|Пам'ятник Євгену Коновальцю]] в [[Моршин]]і.
* 10 січня 2010-го року— був відкритийвідкрили [[Пам'ятник Євгену Коновальцю (Старі Кути)|Пам'ятник Євгену Коновальцю]] в селі [[Старі Кути]] на [[Прикарпаття|Прикарпатті]].
* 21 жовтня 2012-го року — в [[Івано-Франківськ]]у був урочисто відкритийвідкрили [[Пам'ятник Євгену Коновальцю (Івано-Франківськ)|Пам'ятник Євгену Коновальцю]].
* 19 жовтня 2014-го року— в місті [[Калуш]]і відбулося урочисте відкриття та освячення пам'ятної дошки Євгену Коновальцю.
* В селі [[Воля-Задеревацька]] на одній з білокам'яних стел на алеї борців за незалежність України знаходиться бронзовий барельєф Євгена Коновальця.
* Меморіальна бронзова дошка з його барельєфом прикрашає стіну одного з будинків у Львові.
* В Івано-Франківську меморіальна дошка з барельєфом Коновальця висить на стіні одного з будинків на вулиці, названій на його честь.
* В Києві середня школа №&nbsp;263 названа на його честь Євгена Коновальця.
* На честьйого ньогочесть названо 53 курінь [[УПЮ]] ім. Євгена Коновальця.
* В [[УПА|Українській Повстанській Армії]] діяв Загін імені Коновальця.
* В ході [[Євромайдан]]у на честь Євгена Коновальця була названа Перша Київська сотня ім. Є.Євгена Коновальця [[Самооборона Майдану|Самооборони Майдану]].
 
=== Литва ===
* 6 грудня [[2012]] року— у місті [[Каунас]] на будинку по алеї Свободи ({{lang-lt|Laisvės al. 34}}), ув котромуякому часто бував Коновалець, відкрито меморіальну дошку<ref>[http://www.unian.ua/news/539830-u-kaunasi-vidkrili-pamyatnu-doshku-evgenu-konovaltsyu-foto.html У Каунасі відкрили пам'ятну дошку Євгену Коновальцю // УНІАН]</ref>.
 
== Див. також ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Коновалець_Євген_Михайлович