Йосафат Жан: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 51:
| підпис_герба =
}}
Отецьотець '''Жан Йосафат-Іван''' ('''Жан Йосафат''', також '''Жан Бон'''<ref name="Д0">''І. Дацків''. Дипломатія ЗУНР на Паризькій мирній конференції 1919&nbsp;р. // [[Український історичний журнал]].&nbsp;— К., 2009.&nbsp;— №&nbsp;5 (482) за вересень-жовтень 2009(вер.—жовт.).&nbsp;— С. 130.&nbsp;— ISSN 0130-5247.</ref> [[Василіяни|ЧСВВ]]; *[[19 березня]] [[1885]], м. Ст. Фабієн де Ремускі, провінція Квебек, [[Канада]]&nbsp;— †8[[8 червня]] [[1972]], м. Ґрімзбі (Ґринсбі), пров. [[Онтаріо]], похований м. [[Мандер (Канада)|Мондер]], [[Канада]])&nbsp;— український [[священик]] ([[РКЦ]], [[УГКЦ]]) [[канада|канадського]] походження, громадський діяч, перекладач [[ЗУНР]].
 
== Життєпис ==
== Короткий життєпис ==
Рукопокладений на священика латинського обряду у 1910&nbsp;р. Після зустрічі у м. [[Монреаль]] з [[митрополит]]ом [[Андрей (Шептицький)|Андреєм Шептицьким]] приїхав до [[Крехівський монастир|Крехівського монастиря]] вивчати [[українська мова|українську мову]], релігію, історію України. У 1911&nbsp;р. перейшов на греко-католицький обряд. У 1912&nbsp;р. відкривав у Канаді українські школи. У 1914&nbsp;р. в Крехові, також обслуговував 7 парафій біля [[Самбір|Самбора]].
 
Рядок 62:
В період [[ЗУНР]] перекладач державного секретаря закордонних справ [[Витвицький Степан Порфирович|Степана Витвицького]]. Наприкінці березня 1919 року брав участь у переговорах між делегаціями ЗУНР та Польщі за участю члена комісії Камбона американського генерала Ф. Кернана в [[Хирів|Хирові]].<ref name="Д0"/> У червні 1919&nbsp;року&nbsp;— особистий секретар Президента та Диктатора ЗУНР [[Петрушевич Євген Омелянович|Евгена Петрушевича]] (на його прохання<ref>[http://risu.org.ua/ua/relig_tourism/religious_region/50525/ Бучацький монастир отців-василіян: 300 років історії]</ref>), потім капелан УГА. Очолював [[Український Червоний Хрест]], допомагав [[Петлюра Симон Васильович|Симону Петлюрі]] під час дипмісії у Варшаві. Член делегації УНР на [[Ризький мир (1921)|Ризькій мирній конференції]] у 1921&nbsp;р., у Лізі Націй, місії УНР у Женеві.
 
Після закінчення етапу Визвольних змагань повернувся до Канади. Автор ідеї виділення значних територій для українських еміґрантів. Вдруге вступив до ЧСВВ у [[Мандер (Канада)|Мондері]]; ігумен у Монреалі (1940-42 р.), парох у Оттаві (1942-451942—45 р.). У 1945&nbsp;р. виїхав до Европи, делегат 2-го та 3-го засідань ООН у Лондоні, Парижі 1946&nbsp;р. Від уряду провінції Квебек отримав 250 кв. миль в Абітібі, заснував на цій території українське поселення «Шептицьке». Від 1947&nbsp;року [[декан]] УГКЦ у Великій Британії. У 1949&nbsp;р. повернувся до Канади, душпастир у Монреалі, [[Едмонтон]]і, Мондері, Ґрімзбі. У 1964&nbsp;р. заснував «Фундацію ім. о. Жана» для надання [[стипендія|стипендій]] стеденській молоді українського походження.
 
Автор спогадів: «Моє служіння Україні», «Уривки з діярія» в збірнику «[[Бучач і Бучаччина]]».
Рядок 70:
 
== Джерела ==
* ''Б. Мельничук, В. Уніят.'' Жан Йосафат-Іван // {{ТЕС|1|569}}
* {{ББ}}
* ''Б. Мельничук, В. Уніят.'' Жан Йосафат-Іван // {{ТЕС|1|569}}
 
== Посилання ==
* [http://risu.org.ua/ua/relig_tourism/religious_region/50525/ Бучацький монастир отців-василіян: 300 років історії]
* [http://www.franko.lviv.ua/faculty/jur/publications/visnyk28/V28_P2_7_Shkrabjuk.pdf ''П. Шкраб'юк.'' Спогади француза з Квебеку отця Жана, ЧСВВ, як засіб концептуалізації конфесійної та національної ідентичности]
* [http://risu.org.ua/ua/relig_tourism/religious_region/14441/ Історія однієї української громади у Квебеку]
* [http://charnetskyj.org.ua/mykolaj-charnetskyj Блаженний Священномученик Миколай Чарнецький. 1884—1959]
* [http://www.ukemonde.com/stmichael/vitayemo.html Сайт парохії Святого Архистратига Михаїла у Монреалі.]
* [http://www.franko.lviv.ua/faculty/jur/publications/visnyk28/V28_P2_7_Shkrabjuk.pdf ''П. Шкраб'юк.'' Спогади француза з Квебеку отця Жана, ЧСВВ, як засіб концептуалізації конфесійної та національної ідентичности]
 
{{Authority control}}