Купівля-продаж Аляски: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 1:
[[Файл:Map of USA AK full.svg|thumb|Аляску позначено червоним]]
'''Продаж Аляски''' ({{lang-en|Alaska purchase}} — придбання Аляски) — умовна назва угоди між [[Російська імперія|Російською імперією]] і [[СШАСполучені Штатаи Америки|Сполученими Штатами Америки]] про передачу півострова [[Аляска]] і [[Алеутські острови|Алеутських островів]], заморських володінь Росії, в обмін на 7 200 000 доларів. Цей договірДоговір був остаточно виконаний [[1 серпня]] [[1868]] року.
 
Головною причиною продажу Аляски переважна більшість світового наукового історичного співтовариства однозначно називає програш Росії [[Кримська війна|Кримської війни]] ([[1853]]–[[1856]]1853—1856). [[СРСР|Радянсько]]-[[РФ|російська]] історіографія головним чином спирається на два протирічні один одному аргументи, а саме: Аляску майже за безцінок продали, щоб «задобрити [[США]]» та запропонувати їм свою «дружбу», бо «вони і так могли забрати Аляску силою задарма».
 
== Історія ==
Рядок 11:
Але ще раніш, напередодні [[Кримська війна|Кримської війни]] ідею продати Аляску в досить делікатній формі висловлював генерал-губернатор Східного Сибіру Микола Мурав'єв-Амурський. Його міркування зводилися до того, що питання про передачу Сполученим Штатам російських заокеанських володінь рано чи пізно буде поставлено, і захистити ці віддалені території Росія не зможе. Російське населення на Алясці становило тоді за різними підрахунками від 600 до 800 чоловік. Креолів налічувалося близько 1900, алеутів трохи менше п'яти тисяч. На цій території проживало 40 тисяч індіанців тлінкитів, які не вважали себе підданими Росії. Для освоєння території площею понад 1,5 мільйона квадратних кілометрів, настільки далекого від інших російських земель, росіян було явно недостатньо.
 
Переговори про придбання Аляски у Росії почалися [[1867]] року при президенті [[Ендрю Джонсон]]і (1808—1875) за наполяганням державного секретаря Вільяма Сьюарда. 28 грудня 1866 року на особливому засіданні в парадному залі міністерства закордонних справ Росії, що проходив за участю імператора [[Олександр ІІ (російський імператор)|Олександра II]], великого князя Костянтина, міністра закордонних справ [[Олександр Горчаков|Олександра Горчакова]], міністра фінансів Михайла Рейтерна, керівника морського міністерства Миколи Краббе та посланця у [[Вашингтон]]і Едуарда Стекля, було ухвалено продати російські володіння у Північній Америці. О 4-ійй годині ранку 30 березня 1867 року був підписаний договір про продаж Росією Аляски Сполученим Штатам Америки за 7 200 000 доларів (11 мільйонів царських рублів).
 
Більшість дослідників сходяться на тому, що договір про продаж Аляски був взаємовигідним результатом здійснення американських геополітичних амбіцій і заснованого на тверезому розрахунку рішення Росії зосередити зусилля на освоєнні Приамур'я і Примор'я, приєднаних до Російської імперії в [[1860]] роціроку. У самій Америці в той час було мало охочих купувати величезну територію, яку противники угоди називали заповідником для білих ведмедів. [[Сенат США]] ратифікував договір лише більшістю в один голос. Але коли на Алясці були виявлені [[золото]], і багаті мінеральні ресурси, ця угода була визнана головним досягненням адміністрації президента Ендрю Джонсона.
 
Саме найменування Аляска з'явилося при проходженні договору про покупку через сенат США. Тоді сенатор Чарльз Самнер у своїй промові на захист придбання нових територій, дотримуючись традицій корінного населення Алеутських островів, дав їм нове найменування Аляска, тобто «Велика земля».
Рядок 19:
1 серпня 1868 року російський повірений у справах у Вашингтоні барон Едуард Андрійович Стекль отримав у казначействі Північноамериканських Сполучених Штатів чек на 7 мільйонів 200 тис. доларів. Ця фінансова операція поставила крапку в одній з найбільших у світовій історії угод з продажу територіальних володінь. Російські колонії на Північноамериканському континенті площею 1519 тис. квадратних кілометрів, згідно з договором, підписаним 18 (30) березня 1867 року, перейшли під суверенітет Сполучених Штатів.
 
Офіційна церемонія передачі Аляски відбулася ще до отримання чека — [[18 жовтня]] [[1867]] року. У цей день в столиці російських поселень у Північній Америці Новоархангельску (нині місто [[Сітка (Аляска)|Сітка]]) під артилерійський салют і при параді військових двох країн було спущено російський прапор і піднято американський. 18 жовтня в США відзначається «День Аляски». У самому штаті офіційним святом вважається день підписання Договору 30 березня.
 
У [[1884]] роціроку Аляска отримала статус округу, в [[1912]] роціроку була офіційно оголошена територією США. У [[1959]] роціроку Аляска стала 49-м штатом Сполучених Штатів. У січні-лютому [[1977]] року між урядами [[СРСР]] і [[США]] відбувся обмін нотами, які підтверджували, що передбачена договором 1867 року «західна межа уступленних територій», що проходить у Північному океані, Чукотскому і Берінговому морях, використовується для розмежування районів юрисдикції СРСР і США в галузі рибальства в цих морських районах. Після розпаду СРСР правонаступником укладених Союзом міжнародних угод стала Російська Федерація.
 
== Альтернативні версії ==
У 1863-18641863—1864 рр.роках ву громадянській війні на боці Півночі брали участь дві російських ескадри контр-адміралів С. С. Лісовського та А. А. Попова. Їхні дії на морських комунікаціях сприяли перемозі сіверян у війні.<ref>http://www.tellur.ru/~historia/archive/06/alaska.html</ref> Щоб компенсувати витрати на спорядження російських ескадр, через конгрес США провели ідею про оплату витрат за рахунок фіктивної оренди Аляски. Цим «пояснюється недолугість суми», нібито виплаченої за оренду або продаж земель площею 1 600 000 км ²<ref>[http://www.levashov.info/suprise.html Альтернативна версія]</ref> <ref>[http://www.vrot.su/archives/96 Альтернативна версія]</ref>
 
== Розповсюдження чуток ==
В першій половині 1960-х років в Радянському Союзі серед населення стали розповсюджуватись чутки, що начебто Росія свого часу продала Аляску США «не на зовсім», а здала в аренду за гроші строком на 100 років. І ось в 1967 році, коли сповняться ці сто років, «ми зажадаємо свою землю назад». Більшість населення СРСР було історично неосвіченим і звісно ніколи у вічі не бачило документів та текстів царських угод, тим більш з урядом на той час «ворожих» до СРСР США. Точна дата продажу Аляски США більшості «радянських трудящих» також була невідомою. Тому одна з версій цієї ж чутки свідчила, що «Аляску продала [[Катерина ІІ]] строком на 150 років»
 
Кому і для чого знадобилося розповсюджувати цю чутку в інформаційно повністю закритому цензурою СРСР - можна тільки здогадуватися.
 
== ВиноскиПримітки ==
{{reflist}}
 
Рядок 49:
[[Категорія:Історія США]]
[[Категорія:Історія Росії]]
[[Категорія:Міжнародні угоди 19XIX століття]]
[[Категорія:1867]]
[[Категорія:Російська Америка]]