Лагоріо Лев Феліксович: відмінності між версіями

Для живопису Лагоріо 1860-х років характерний інтерес до яскравих ефектів сонячного освітлення, що продовжувало традиції пізнього [[романтизм]]у. Лише на початку 1870-х років наступив перелом: художника перестають захоплювати зовні ефектні, сонячні пейзажі, зате з'являються «мужні» теми бурі або аварії корабля на морі або ж барвисто монотонні, але витончені місячні ночі. Змінюється і палітра: фарби стають холоднуватими, за що критики називають їх «вицвілими», але тепер у відсутності помітності художник знаходить більше природності, ніж в ефектах яскравого освітлення. Навіть кавказькі види Лагоріо тепер воліє показувати при неяскравому сонячному світлі, що втрачається у серпанку.

 

 

 

Багато картин художника дійшли до нас без авторських назв. Між тим кримські пейзажі Лагоріо завжди конкретні: вони зображують добре знайомі пам'ятки, а відсутність назв зайвий раз підкреслює їх популярність: митець не вважав за необхідне спеціально вказувати місце — глядачі і так повинні були його знати.

В 1880-1890-ті роки Лагоріо написав серію картин, що зображують міста Криму, а також Кавказу і [[Константинополь |Константинополя]] з боку [[рейд]]у в [[штиль]]. Багато картин цієї серії об'єднані як близькими розмірами полотен, так і схожими ефектами і манерою виконання. Художника приваблювало бліде ранкове освітлення, що створює несподівані, часом ледь вловимі ефекти на зразок сонячного променя, що випадково прорвався крізь туман. З іншого боку, Лагоріо, безсумнівно, прагнув написати велику галерею приморських міст. Подібні картини користувалися успіхом у багатьох замовників, які будували собі палаци та дачі в різних куточках узбережжя і що заходили на своїх яхтах в чорноморські порти. Кораблі, що стоять на рейді, будинки, що ховаються в серпанку біля підніжжя гір, затишні і гостинні бухти виглядали нерукотворними візитними картками чорноморських міст. До числа таких картин відноситься «Морський пейзаж. Вид на [[Лівадія |Лівадію]]»(інші картини серії, що зберігаються в державних музеях [[Росія |Росії]] та [[Україна |України]], — «[[Алушта]]», "[[Золотий Ріг]]"та ін.).

 

 

== Про творчість ==

Якщо акварелі Лагоріо часто страждали умовностями, то в його картинах поряд з ретельним малюнком і лаконічним сюжетом «скрізь була присутня ніжна одухотворена поезія». Так і в картині «[[Фінляндія |Фінляндських]] [[шхери |шхерах]]» дивує майстерність художника в зображенні настільки улюбленої ним легкої «зморшкуватості» дзеркальної водної гладі.

 

 

Однією з головних тем як акварелей, так і станкових картин художника залишався Крим. Лагоріо чуйно реагував на будівництво особняків і появу нових популярних місць півострова. Так, у двох акварелях, відтворених на відкритих листах, Лагоріо зобразив знамените [[Ластівчине гніздо]]. На листівці «Ластівчине гніздо в Криму біля [[Ай-Тодор]]а» (1901) показано напіврозвалену будову, тому що до початку ХХ ст. дерев'яна дача, побудована на прямовисній скелі для генерала, важко пораненого в російсько-турецькій війні 1877–1878 рр., прийшла в запустіння. У 1902–1903 рр. дача, по всій видимості, в третій раз поміняла власника. Новою господинею Ластівчиного гнізда стала москвичка Рахманова. В цей час дача оновлюється: стає невинно білою з червоним дахом, що і показано на акварелі Лагоріо. Художник, безсумнівно, вважав своїм обов'язком закарбувати цю перлину кримського узбережжя. Адже із спорудою будиночка на прямовисній скелі Крим остаточно ставав мрією, російським повторенням далекої, але бажаної багатьма російськими художниками Італії. Дійсно, саме в [[Сорренто]] Лагоріо бачив знаменитий будинок [[Торквато Тассо]], побудований на прямовисній скелі. А тепер і в Криму була подібна споруда.