Відкрити головне меню

Зміни

1728 байтів додано ,  3 роки тому
доповнення до "Понтифікату", джерела
 
== Клерикальна кар'єра ==
Народився 18 вересня 1765 року в [[Шляхта|шляхетній]] родині у містечку [[Беллуно]] поблизу [[Венеція|Венеції]], яке входило, на той час, до складу [[Венеціанська республіка|Венеціанської республіки]]. Син [[нотаріус]]а Джованні Баттіста Каппелларі та його дружини Джулії Чеза-Паґані. Його батьки були родом з маленького села Пезарііс ({{lang-it|Pesariis}}), що в [[Фріулі]]. У 18-річному віці, 23 серпня 1783 року, вступив до [[Чернечий орден|ордену]] [[камальдули|камальдулів]] простим [[монах]]ом, прийнявши в [[Чернецтво|чернецтві]] ім'я '''Мауро'''. Служив в [[монастир]]і святого Михайла (Сан Мікеле) в [[Мурано]]. Вчив [[Філософія|філософію]], [[Теологія|теологію]] та [[Церковне звичайне право|церковне право]]. У 1787 році висвячений на [[священик]]а, був при ордені та монастирі вчителем філософії та теології. У 1805 році став [[абат]]ом монастиря святого Григорія на Монте-Челіо в Римі. 1809—1814 після розпуску ордена [[Наполеон I Бонапарт|Наполеоном I]] був найманим робітником. У 1823 році став генеральним [[Вікарій|вікарієм]] свого ордену (займав цю посаду до свого обрання Папою в 1826 році). Тоді ж йому двічі пропонували сан [[єпископ]]а, але він відмовився. 21 березня 1825 року призначений [[кардинал]]ом [[In pectore|''in pectore'']] та [[Кардинал-префект|префектом]] [[Конгрегація євангелізації народів|Конгрегації євангелізації народів]] ({{lang-la|Congregatio pro Gentium Evangelizatione}}). 13 березня 1826 року Папа [[Пій VIII]] офіційно надав йому чин [[Кардинал-священик|кардинала-священика]] з [[Титулярна церква|титулярним престолом]] в церкві [[Сан Каллісто]] в Римі.
 
== Понтифікат ==
2 лютого 1831 року, після 54-денного засідання, [[Конклав]] вибрав Каппелларі наступником померлого Пія VIII. Він був останнім вибраним папою, що проминув [[єпископ]]ську посаду, проте одразу став [[кардинал]]ом. Григорій XVI зіграв важливу роль у цей революційний час для стабілізації церкви. Революція дійшла і до [[Папська держава|Папської держави]], наступного дня після виборів Папи спалахнули заворушення у [[Болонья|Болоньї]], охопивши зрештою 4/5 від Папської держави. Заворушення однак були придушені за допомогою [[Австро-Угорська імперія|австрійських військ]]. Але ситуація у Ватикані була напруженою. У кінці березня 1831 року в Римі відбулась міжнародна конференція за участю Австрії, Франції, Англії, Пруссії, Росії. Приниження Святішого Престолу і самого Папи було сильним: не католики втрутилися, аби навчити Папу, що робити на чолі католицької церкви. Їхній меморандум вимагав різних реформ: секуляризацію адміністрації, зміни в судовій системі; обрання автономних муніципальних рад, консультування з ефективного центрального контролю над державним бюджетом. Для того, щоб уникнути втручання лібералів і зберегти свою незалежність Папа, відмовляючись від будь-якого іноземного втручання в його власній державі, заявив, що буде виконувати обіцяні реформи. Багатьом цим реформам завадив вступити в дію брак грошей у бюджеті.
2 лютого 1831 року, після 54-денного засідання, [[Конклав]] вибрав Каппелларі наступником померлого Пія VIII. Він був останнім вибраним папою, що не був [[єпископ]]ом (проте був [[кардинал]]ом). Григорій XVI зіграв важливу роль у цей революційний час для стабілізації церкви. Революція дійшла і до [[Папська держава|Папської держави]], однак була придушена за допомогою [[Австро-Угорська імперія|австрійських військ]]. У своїх політичних діях він відкидав «політичний натуралізм» і цим ставив та стверджував перевагу духовного авторитету церкви над політичним і суспільним порядком. Його послідовники під час [[Другий Ватиканський собор|Другого Ватиканського собору]] на цьому підґрунті змогли розвинути концепцію, яка на основі католицької традиції визначила стосунки церкви до сучасного світу. <br/>15 серпня 1832 року опублікував найвідомішу свою роботу&nbsp;— [[енцикліка|енцикліку]] {{не перекладено|«Ви задаєтесь питанням» (Mirari vos)||en|Mirari vos}}<ref>Також іноді її називають ''Mirari vos arbitramur''.</ref>, в якій засудив доктрини [[лібералізм]]у, [[натуралізм]]у та [[атеїзм]]у<ref> Mirari Vos, First Explicit Condemnation of Religious Liberty By N.D. Wansbutter, Esq. [http://rencesvals.blogspot.com/2008/08/mirari-vos-first-explicit-condemnation.html]</ref>. У праці «Найвище ({{lang-la|In supremo}})» (1839&nbsp;р.) осудив [[рабство]] та [[Работоргівля|торгівлю рабами]], як прояви, недостойні [[Християнство|християн]]. Його називали «останнім великим Папою-монахом»<ref>Indifferentism is a Condemned Heresy: Gregory XVI's Mirari Vos by Brother André Marie May 15, 2010 [http://catholicism.org/indifferentism-is-a-condemned-heresy-gregory-xvis-mirari-vos.html]</ref>.<br/> Помер 1 червня 1846 року від [[Бешиха|бешихи]] обличчя<ref>[http://anno.onb.ac.at/cgi-content/anno?aid=wrz&datum=18460613&seite=2&zoom=33, Wiener Zeitung, 8. Juni 1846,{{ref-de}}]</ref>. Був похований в [[Собор Святого Петра|Соборі Святого Петра]] в Римі.
 
2 лютого 1831 року, після 54-денного засідання, [[Конклав]] вибрав Каппелларі наступником померлого Пія VIII. Він був останнім вибраним папою, що не був [[єпископ]]ом (проте був [[кардинал]]ом). Григорій XVI зіграв важливу роль у цей революційний час для стабілізації церкви. Революція дійшла і до [[Папська держава|Папської держави]], однак була придушена за допомогою [[Австро-Угорська імперія|австрійських військ]]. У своїх політичних діях він відкидав «політичний натуралізм» і цим ставив та стверджував перевагу духовного авторитету церкви над політичним і суспільним порядком. Його послідовники під час [[Другий Ватиканський собор|Другого Ватиканського собору]] на цьому підґрунті змогли розвинути концепцію, яка на основі католицької традиції визначила стосунки церкви до сучасного світу. <br/>15 серпня 1832 року опублікував найвідомішу свою роботу&nbsp;— [[енцикліка|енцикліку]] {{не перекладено|«Ви задаєтесь питанням» (Mirari vos)||en|Mirari vos}}<ref>Також іноді її називають ''Mirari vos arbitramur''.</ref>, в якій засудив доктрини [[лібералізм]]у, [[натуралізм]]у та [[атеїзм]]у<ref> Mirari Vos, First Explicit Condemnation of Religious Liberty By N.D. Wansbutter, Esq. [http://rencesvals.blogspot.com/2008/08/mirari-vos-first-explicit-condemnation.html]</ref>. У праці «Найвище ({{lang-la|In supremo}})» (1839&nbsp;р.) осудив [[рабство]] та [[Работоргівля|торгівлю рабами]], як прояви, недостойні [[Християнство|християн]]. Його називали «останнім великим Папою-монахом»<ref>Indifferentism is a Condemned Heresy: Gregory XVI's Mirari Vos by Brother André Marie May 15, 2010 [http://catholicism.org/indifferentism-is-a-condemned-heresy-gregory-xvis-mirari-vos.html]</ref>.<br/> Помер 1 червня 1846 року від [[Бешиха|бешихи]] обличчя<ref>[http://anno.onb.ac.at/cgi-content/anno?aid=wrz&datum=18460613&seite=2&zoom=33, Wiener Zeitung, 8. Juni 1846,{{ref-de}}]</ref>. Був похований в [[Собор Святого Петра|Соборі Святого Петра]] в Римі.
 
== Див. також ==
{{reflist}}
 
== ПосиланняДжерела ==
* Giacomo Martina: [http://www.treccani.it/enciclopedia/papa-gregorio-xvi_%28Dizionario-Biografico%29/ Gregorio XVI, papa.] У: Mario Caravale (Вид.): Dizionario Biografico degli Italiani (DBI), Т 59 (Graziano&nbsp;— Grossi Gondi), Istituto della Enciclopedia Italiana, Roma 2002 {{ref-it}}
 
== Посилання ==
* Catholic Encyclopedia (1913)/Pope Gregory XVI [https://en.wikisource.org/wiki/Catholic_Encyclopedia_(1913)/Pope_Gregory_XVI]
{{бібліоінформація}}