Вулиця Грецька (Одеса): відмінності між версіями

|назва = Вулиця Грецька вулиця

|заклади культури = [[Одеський обласний академічний російський драматичний театр імені А. Іванова|Одеський російський драматичний театр]]

Грецьку вулицю можна вважати найстаршою вулицею міста Одеси. Поселення [[Греки в Україні|греків]] тут були ще до взяття [[ХаджибейКацюбіїв|Хаджибею]]. Так, за даними одеського краєзнавця {{не перекладено|Губар Олег Йосипович|Олега Губаря|ru|Губарь, Олег Иосифович}} на місці сучасного будинку № 30 по Грецькій вулиці була розташована кав'ярня грека Симон Аспорідіса. Як пише Губар, під час штурму Хаджибея Аспарідіс втік із міста і повернувся лише через п'ять днів, 19 вересня. Однак [[Дерібас Олександр Михайлович|Олександр Дерібас]] вважав, що Аспорідіс не тікав із міста і був у своїй кав'ярні вже 14 вересня:

{{початок цитати}}Великий же був подив Аспоріді, коли 14 вересня, в день Здвиження, до нього до кав'ярні увійшли, замість турків, генерал де Рібас, а за ним яскрава свита російських офіцерів… Вже була написана реляція… про взяття [[ХаджибейКацюбіїв|Хаджибея]], і де Рібас міг дати відпочинок своїм славетним сподвижникам. Тут були Воєйков, Меркель, Аркудинський, Трубніков, [[Головатий Антін ГоловатийАндрійович|Головатий]], [[Чепіга Захарій ЧепігаОлексійович|Чепіга]]. Аспоріді виніс із своїх льохів найкраще кіпрське вино і духмяну мастику для офіцерів. А для солдатів викотив на плац діжку горілки. Й пішли веселощі. Росіяни затвердилися в Хаджибеї, який згодом став Одесою, під тупіт запорозького гопака.{{кінець цитати|джерело=<ref name = "de Ribas">А.М.Де Рибас. Старая Одесса. Репринтное издание, Изд-во «Димофф и К°», Москва, 1995.</ref>}}

{{початок цитати}}Грецька вулиця має свій особливий аромат. Пахне на ній і фініками, і горіхами, і ріжками, і апельсинами, і всякими колоніальними спеціями.{{кінець цитати|джерело=<ref name = "de Ribas"/>}}

[[Файл:Hretska Street, Old.jpg|250pxміні|thumbліворуч|left250пкс|Вигляд на будинок Бродського (зруйнований). Листівка початку 20-го століття]]

Сучасна вулиця наповнена пам'ятками архітектури. Серед них будівлі двох Прибуткових будинків Маврокордато (№&nbsp;21 і №&nbsp;25). Останній будинок є унікальним, оскільки оздоблений найдовшим балконом в [[Європа|Європі]]. На розі із вулицею віце-адмірала Жукова розташована будівля Скетінг-Рингу (1874 рік), в якій розміщується [[Одеський обласний академічний російський драматичний театр імені А. Іванова|Одеський російський драматичний театр]]. На своєму початку вулиця перетинає [[Карантинна балка (Одеса)|Карантинну балку]], через яку перекинуто [[СтрогановСтрогановський міст]], відомий також як Грецький міст. Міст був зведений з 1853 по 1863 роки архітектором Гонсіоровським і названий в честь [[Новоросійське генерал-губернаторство|Новоросійського генерал-губернатора]] [[графГраф (титул)|графа]]а [[Строганов Олександр Григорович (граф)|О.Г.Олександра Строганова]].

Серед пам'яток, які не збереглися, слід зазначити два будинки роботи [[архітектор]]а [[Бернардацці Олександр Осипович|О. О.&nbsp;Бернардацці]]&nbsp;— Будинок Бродського із мануфактурним магазином (№&nbsp;26, на розі із [[Вулиця Рішельєвська (Одеса)|Рішельєвською]]) і торговий будинок братів Петрококкіно (№&nbsp;28). Обидва будинки слугували торговими рядами, тут були розташовані магазини та контори. Під час бомбування Одеси в роки [[Друга Світовасвітова війна|Другої Світовоїсвітової війни]] обидва будинки постраждали. У 1949 році виконком міської ради приймає рішення «О разборке стен третьего этажа дома №&nbsp;10 по ул. Ленина» (рішення №&nbsp;319 от 31.03.1949).<ref>Опись решений Горисполкома за 1949 год. ГАОО, ф. Р-1234, о. 7, д. 583.</ref> Вже наприкінці 1949 року прийнято рішення №&nbsp;1580 «О предоставлении заводу №&nbsp;490 министерства судостроительной промышленности полуразрушенного здания №&nbsp;10 по улице Ленина для воссоздания под жилой дом». Таким чином на місці знищених пам'яток архітектури був зведений [[сталінський ампір|сталінський будинок]] (№&nbsp;26-28), перші поверхи якого також займають магазини.